Українсько-польські відносини, попри однозначну підтримку Варшавою Києва у конфлікті з Росією, на даний час опинилися у складному становищі. Проблема полягає у невирішених історичних суперечностях, до яких Польща вже давно сформувала однозначне ставлення.
Останніми роками тема Волині постійно присутня в польських ЗМІ і практично заволоділа Інтернетом. Не можна не помітити, що інтерес до цієї тематики додатково підігрівається російською пропагандою, яка охоче пригадує українцям Волинь з початку Майдану.
Йдеться про трагічні події на Волині у середині 40-х років минулого століття. Польща рішенням свого парламенту тепер називає їх геноцидом і різаниною. Польська історіографія одностайна у тому, що УПА скоювала злочини проти поляків, а Армія Крайова не займалася етнічними чистками українського населення на Волині. Українські історики, звісно, протилежної думки. УПА, на їхнє переконання, – це збройне крило політичного руху за незалежність України, ну а польська Армія Крайова провадила етнічні чистки, на які були змушені відповідати українські націоналісти, захищаючи землі як від радянських, так і від польських солдатів.
Для уникнення конфліктних ситуацій пов’язаних з спільною історією України та Польщі польській стороні необхідно утриматися від нерозважливих заяв з приводу минулого, які можуть бути використані третіми силами для загострення польсько-українських відносин. Необхідно повернутися до традиції спільних двосторонніх державних відозв та разом установити єдиний День пам’яті за жертвами польсько-українського конфлікту під час і після Другої світової війни.