Спецтема

Пріоритетним сценарієм має стати очне навчання у школах області, але за умови дотримання норм безпеки для учнів Таку думку в ефірі ТРК «Союз-ТВ» висловив представник команди «Слуга народу» у Житомирі, директор міської гуманітарної гімназії №23 Ігор Баранов. Він наголосив, що базова шкільна освіта має бути очною, а не дистанційною. І сьогодні епідеміологічна ситуація на Житомирщині сприяє тому, що наші діти таки зможуть вийти на навчання із 1 вересня. Але при цьому ми мусимо гарантувати їм, з одного боку – безпечну, а з другого – якісну освіту. Остаточне рішення про відкриття шкіл, за словами Баранова, буде ухвалено не раніше серпня. Сьогодні ж освітяни Житомирщини готуються до трьох сценаріїв.

Це питання назрівало давно. І через медіа, які без етики звертали увага на роботу депутаток, і через політичні дискусії в залі, і через невідповідність стандартам збалансованості певних рішень. Вінниця, Харків, Одеса, Хмельницький - одні з перших міст, які підхопили світовий тренд, а саме рівні можливості для всіх членів суспільства.

Будучи членом Всеукраїнської асоціації із паблік рілейшнс (UAPR), отримала в користування цікаву презентацію. Від сьогодні планую серій публікацій. Зокрема, темою сьогоднішньої обрала - "Мачо відходять в минуле". Мова йде не про дискотеки та кафе, а про державний сектор, політику, бізнес.

Минулого року я писав про реконструкцію тротуарів та укладку нової плитки (ознайомитися можна тут). Восени було очевидно, що роботи не виконають у встановлений термін. Хоча було сподівання, що роботи із запізненням, але завершаться до кінця року. В кінці 2016 року я прогнозував, що навесні можна буде зробити певні висновки про якість робіт. На жаль, тоді я навіть не міг уявити, що реконструкція має усі шанси затягтися на рік. 

Вервечка подій і прочитаний твір Бандери про визвольну революцію вкотре наштовхують на думку, що керівництво держави спрямовує зусилля правоохоронців не у ті степи. Ось побили мого колегу і друга Сашка Ніколайчука за викриття злочинних схем в Олевську, що стосуються незаконного видобутку бурштину. Я вже давно казала, що на півночі Житомирщини діє реальна терористична організація, яка співпрацює з місцевими чиновниками та людьми в погонах.

Ще 16 жовтня 2013 року виконком Житомирської міськради задовольнив клопотання Генерального консульства Республіки Польща у м. Вінниці про встановлення пам’ятника Ігнацію Падеревському — видатному польському державному діячеві та всесвітньовідомому музиканту-віртуозу. З подачі нині вже відправленого у відставку міського голови Житомира Володимира Дебоя рішення ухвалили без громадського обговорення і навіть затвердження сесії міськради. Мотиви цілком зрозумілі, бо ні житомиряни, ні депутати навряд чи погодились би на встановлення у центрі міста монумента людині, яка була не лише видатним митцем, а й очолювала уряд Польщі у період збройної агресії проти Західноукраїнської Народної Республіки та окупації поляками Галичини.

Трохи більше пів року тому назад, а саме, 21 листопада 2014 між представниками політичних партій Народного Фронту, Блоку Петра Порошенка, Об’єднання Самопоміч, ВО Батьківщина та Радикальної партії Олега Ляшка було підписано коаліційну угоду про співпрацю між парламентськими політичними партіями, які, спираючись на існуючі можливості та умови, об’єднуються задля реалізації поставленої мети.

В переддень Дня журналіста, насамперед, хочеться теплим добрим словом згадати всіх своїх колег, хто творив газету «Місто» впродовж років її існування. Можливо, хтось сторонній дорікне, що не завжди газетярі говорили правду, інколи замовчували злободенні теми, згладжували гостроту проблем. Та лише той, хто "варився" у редакційному котлі, хто знає, у яких інколи двобоях із можновладцями відстоювався черговий номер, або як лише двоє «писак» видавали "на гора" газету-лялечку, якою зачитувалися тисячі передплатників, або як на «голодному пайку»

Хиткі перемир’я на Сході знову змінюють черговими спалахи бойових дій. Мало не щодня - поранені і продовжує поповнюватися чорний список тих, кого ця війна забрала у нас назавжди. Потроху, знесилені зростанням цін, комунальних тарифів і безробіттям, ми звикаємо жити в умовах війни. Але звикнути до того, що там убивають і калічать наших хлопців, не можна ніяк. Ми вже не просто чуємо про їхні воєнні будні, ми бачимо їх самих, тих, що повернулися на ротацію, - у засмальцьованих камуфляжах, засмаглих, а точніше, почорнілих, змучених і якихось розгублених чи навіть осиротілих, якщо опиняються наодинці посеред вулиці. 

Батьки старшокласників ламають голову над дилемою: свято дитини має бути «не таким, як у всіх», і водночас – «не гіршим, ніж в інших». Декорування школи, подарунки вчителям і керівництву, плаття, взуття, костюм, зачіска, макіяж і манікюр... А ще фото, відео, ресторан з розважальною програмою – це все незмінні атрибути сучасного випускного, від яких може обертом піти голова. Очевидно, що підготувати хлопця для урочистого заходу обійдеться батькам дешевше, ніж дівчину. Варіантів проведення урочистого випускного на сьогодні безліч, усе впирається тільки у вартість. Незважаючи на кризу й дорожнечу, «розважальна промисловість» бере своє.