Електронні петиції існують у багатьох країнах світу. Більше 70 держав використовують цей інструмент взаємодії суспільства та влади. Головна мета такого документу – звернути увагу суспільства в цілому або влади на існуючу проблему у будь-якій сфері політики, економіки, громадського життя тощо. В Україні електронними петиціями громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

            Дійсно, електронні петиції стали дієвим механізмом комунікації між звичайними громадянами та владою. Однак, в нашій країні іде війна й Росія, як країна-агресор намагається будь-якими методами дестабілізувати ситуацію в Україні. Як не дивно, одними із таких методів є «фейкові» петиції.

            В грудні 2016 року Україною «прокотилась»хвиля проросійських петиційіз закликами до відновлення дружніх, в першу чергу економічних, стосунків із Росією. Наприклад, у тексті петиції, яка мала місце у місті Кропивницькому, прописаний головний аргумент – непорозуміння між Україною та ЄС, а у випадку Полтави, вказувалось, що «Полтавська область молить Київ про дружбу з РФ».  Подібні петиції, інколи навіть слово в слово, з’явились нібито від жителів Чернігова та Дніпра. Всі вони мають ознаки того, що їх створювали не мешканці вказаних регіонів, а результати були сфальсифіковані.

            Також, російські спецслужби, використовуючи петиції намагаються реалізувати план Кремля щодо так званої прихованої федералізації України. Подібні факти неодноразово фіксувались працівниками СБУ.

Оперативники спецслужби викривали механізми штучного накручення голосів при поданні петицій Президенту України. Зокрема, наприклад під петицією щодо запровадження на території Харківщини «особливого регіону розвитку «Слобожанщина», за даними СБУ, 70% підписів належать «ботам», тобто із 25 000 підписів лише 30 відсотків – реальні користувачі мережі Інтернет.

В Ужгороді, з метою пропаганди діяльності «русинів» та їх планів щодо федералізації була зареєстрована петиція щодо підтримки російської мови, яка набрала необхідну кількість підписантів. Петиція була захована у безневинну назву «Про підтримку законопроекту «Про забезпечення державної підтримки заходів з розвитку та популяризації української мови та мов нацменшин в Україні». У тексті йдеться про необхідність підтримки мов нац­меншин, однак акцент таки робився на російську мову.

Цю вимогу вмить підхопили російські пропагандистські ЗМІ, а також низка проросійських інтернет-видань України, серед яких все ті ж «Вести.ua», «Голос.ua», «Подробности.ua», що відомі вигадуванням «фейкових» матеріалів про «вимоги угорців Закарпаття щодо автономії». Цікавим було те, вказану петицію зареєстрував не місцевий мешканець, а список підписантів здебільшого містив не притаманні Ужгороду російські прізвища. Не виключено, що саме російські політтехнологи були ініціаторами такої петиції. Однак, після «штучної» накрутки 251 підписанта, необхідного для розгляду петиції, за півроку жоден ужгородець так і не підписався під цією нісенітницею!

На Житомирщині також, активно функціонує інструмент петиції. До органів місцевого самоврядування подано більше 700 електронних звернень від мешканців обласного центру. Найбільше Житомирян цікавлять соціально-побутові проблеми та шляхи покращення життєдіяльності міста.

Серед інших загроз зловживання та можливого маніпулювання електронними петиціями може стати ситуація, коли певні особи чи групи осіб будуть намагатися використати ці петиції в особистих цілях, зокрема пропонуючи відверто популістичні пропозиції, і так будуть дискредитувати цей інструмент безпосередньої демократії. Це можуть бути й питання щодо оподаткування, зменшення пенсійного віку чи інші соціальні питання, які держава не може вирішити на сьогодні.