Багато радощів для українців приніс безвізовий режим з країнами Європейського Союзу. Що отримає кожен пересічний українець, ніхто не говорить. Але по всім телеканалам декілька днів лише і розхвалювали отримання безвізового режиму. Чиновники наввипередки розповідали, яке це досягнення для нас.

Враховуючи економічну ситуацію в країні, рівень життя людей, які живуть на межі виживання, війну, яка відбувається на окупованих територіях, анексований Крим, правляча еліта намагається показати та нав’язати нам різноманітні свята та події, які для пересічного українця не на часі.

Яскравий приклад цьому Євробачення, на яке було витрачено більше 1 мільярда гривень з бюджету міста. І це на фоні, коли більшість людей знаходиться на грані фізичного виживання, а влада загрузла в корупції та брехні. Після проведення Євробачення держава вчергове нічого не отримала, як і після Євро 2012. Усе було зроблено за державні кошти, а обіцяні надприбутки отримали організатори та міжнародні, а не українські компанії.

У свій час від проведення Євробачення відмовлялися такі країни як: Франція, Монако, Нідерланди, Ізраїль. Причиною відмови була відсутність коштів на проведення конкурсу. Але у «багатої» України гроші знайшлися. А війна, вона ж там далеко, особливо для влади. У Києві все ж тихо та спокійно.

А що ж Житомир? Місцева влада не відстає від традицій святкувати.

На відзначення Дня Європи цього року витратили майже мільйон гривень. Невже немає куди діти гроші? Чи у місті вже все зроблено, щоб влаштовувати бенкети на честь свята, до якого ми маємо опосередковане відношення? Так, географічно ми європейська країна, але рівень життя у нас не європейський. Варто почати жити як у Європі, а тоді вже святкувати європейські свята.

Сумніваюся, що європейці, побачивши у якому стані знаходиться місто, захочуть сюди повертатися. Адже куди не глянь скрізь руїни, реконструкції та дерибан бюджетних грошей. Кожен проект є нічим іншим, як пам’ятниками корупції.

Влада відірвана від життя та реального стану речей. Вона живе в зовсім іншому, паралельному світі. І її мало цікавлять проблеми пересічних людей. Їм байдуже, що за проїзд у маршрутках житомиряни будуть вимушені платити 5 гривень, вони в них не їздять. І часу вони не мають, щоб вирішувати проблеми людей та міста, їм аби святкувати та набивати власні кишені.