Якщо рік тому більшість населення України була впевнена, що Договір про асоціацію з ЄС буде підписано (бо так тоді було вигідно Януковичу), але абсолютно він (Договір) не буде виконуватися, то на сьогодні і факт підписання, і остаточний розрив з радянським минулим існує і де-факто, і де-юре. Основні експерти свої аналізи викладають в площині економічних можливостей, пов’язаних з економічною інтеграцією, і вони безперечно є – це діло техніки та часу, а безперечні дивіденди від політичної частини Угода, як то кажуть «на ліцо». Перш за все, ми вперше (за останні 300 років) стали по-справжньому частиною Європи, в якій весь час жили і народилися, але спостерігали за нею, як у кіно. Тепер ми частина найбільшого колективного утворення з назвою ЄС, де слово кожної держави, в тому числі і маленької буде почуте, а прийняття важливих рішень приймається виключно консенсусом, тобто за згодою всіх держав.

По-друге, що, на мою думку, головне – це остаточне, публічне і офіційне розлучення з радянським минулим, повернення до якого в зв’язку з підписанням є абсолютно неможливим. Більше того, адвокатом в розлученні з «совком» виступає вся європейська спільнота та США зі всіма визнаними в світі інституціями, в тому числі з їхніми (вже й нашими)  «гаагами» та «страстбургами».

І по-третє, це фактичний кінець ідеї «рускава міра», «мутного» та «тайожних» союзів та інших євро-азійських утворень. Це кінець ідеї відродження імперії на теренах колишнього СРСР, кінець ідеї комунізму та іншим популістичним речам, якими зомбувався український (і не тільки) народ  протягом останнього століття. Українська революція Гідності 2013-14 рр. остаточно вбила товстий осиковий кілок в труну ідеї реанімації тоталітарної автокритичної імперії, імперії зла.

Підписання асоційованого членства відкриває можливості колективної безпеки для України, яка, на жаль, має статус позаблокової держави, в зв’язку з чим, піддається агресії з зовні. Це дає можливість широко ставити питання про повернення АР Крим в лоно української юрисдикції та збереження територіальної цілісності вже в недалекому майбутньому.

Безпардонна та невмотивована відмова Януковича від підписання Угоди з ЄС вивела на вулиці мільйони людей, які змінили не тільки керівництво країни, а й заклали підвалини нових підходів до державотворення. Кремль, Путін і Ко в страшенній люті від такого повороту подій, там суцільна істерика, агонія по «русской весне» та іншим неприйнятним для сучасної цивілізації проектам.

         Так, на сьогодні північний сусід ще деякий час буде дестабілізувати ситуацію на Донбасі, утримувати Крим, але як казав Михайло Горбачев – «процесс  пошел», і він буде все йти і йти, набираючи обороти. 

        З підписанням Угоди, ми назавжди втрачені для путінського режиму, ми остаточно вийшли з лона його тотального та визначального впливу на наші політичні, економічні та  інші внутрішні процеси. І нехай, ще деякий час ми будемо мати купу наслідків від цього розлучення в вигляді торгових воєн, перекриття природнього газу та інших пакостей від старшого «брата», але нас це тільки все більше згуртовує та надихає на подолання тимчасових проблем і незручностей.

Завдяки небувалій самопожертві людей на Майдані і сьогоднішніх добровольців та військових в Донбасі та завдяки природній дурості та традиційній заангажованості керівництва Росії, ми з Вами, по суті, остаточно зруйнували велику російську імперію з назвою Радянський Союз без шансу на реанімацію. Якщо хтось робить відлік з моменту Незалежності 1991р., то на мою думку, історія справжньої незалежної України тільки починається разом з історією нової Європи де я місце не тільки Англіям, Німеччинам і Франціям, а й Україні, Молдові і Грузії.

Так, процеси євроінтеграції будуть нелегкими, доволі довгими та болісними, але в нас не має іншого шляху, іншого вибору. Український народ  зробив не просто правильний вибір, а єдиний і можливий вибір, вибір нашого майбутнього та майбутнього наших дітей і ми бачимо, минуле вже відступає, неминуче даючи дорогу  майбутньому  в якому є місце для всіх і кожного.