Отож, я вже майже тиждень у Львові.

Після купання  у Водохрещенській воді їхала майже порожнім потягом з Бердичева до Львова з температурою(до речі, серйоза економія. Замість 400грн за автобус - 80 грн). 

Дяка добрим людям, що вклали потужні антибіотики "Хемоцитин" в торбу. Саме вони і не дали злягти в ці дні.

Не варто і приховувати велику вдячність Житомирському обласному осередку "Самопомочі" (не переплутайте ОБЛАСНОМУ!) у пересуванні по Бердичеву та розумінні тенденцій у Льовові. 

Житомир проводжав мене серйозною ожеледицею зі снігом, а у Львові вже тиждень чудова майже суха та нехолодна погода. 

Першого дня  я відразу відправилася до Львівської міської ради на знайомство з прес-службою.

Христина Процак - керівник відділу, в якому працює близько 10 особистостей дуже молодого віку. Як потім стало мені зрозуміло, в міській раді середній вік працівників близько 30 років. Я була вражена, коли побачила таку неймовірну  кількість молодих, але талановитих та завзятих людей.

Вхід у міську раду абсолютно вільний, адже саме через центральні двері йде прохід до вежі. На вежі  Ратуші того дня погода також була затишна, а краєвиди незабутні. Хоча , як правило, на висоті дуже морозно та вітряно.

Для розуміння тенденцій також поспілкувалася з видатними та відомими особистостями Львова, фахівцями в різних галузях, депутатами міської ради. 

З певним бекграундом вже впевненіше йшла до редакцї "Нового погляду". Штат інформаційного сайту виявився невеликим  - близько 5 журналістів. "Новий погляд" спеціалізується на військовій тематиці, а також опозиційно налаштований проти влад, що є цілком природнім як для ЗМІ. 

В редакції пояснили, що працюють і для читачів столиці та інших міст. 

Погодивши теми з редактором, я взялася до праці...Про начальників управлінь, які фоткають журналістів та оперативно(не як у Житомирі) дають коментарі, а також  про підготовку до інтервю з генеральним директором Львівської опери згодом....