Правду кажуть журналісти – кожна новина має свій часовий проміжок. Проходить час – і новина, якою б шокуючою чи трагічною вона не була, втрачає свою «новизну» та забувається… Це є життя…

Але є випадки, коли забути якусь новину – все рівно, що витертися і піти далі, коли тобі відверто наплювали в душу.

Для мене один із таких випадків – недавній вчинок російського кіноактора та актора Московського художнього театру Михайла Пореченкова, який взяв участь у «сафарі» у Донецькому аеропорту, розстрілюючи із крупнокаліберного кулемета «Утес» українських вояків (для тих, хто не розуміється на військовому озброєнні, зауважу одне – цей кулемет прострілює навиліт навіть не дуже товсті бетонні стіни! що вже казати про звичайні людські тіла, нехай навіть і в броні!).

Згодом аналогічне полювання влаштували для нього на вулицях Донецька! Проте мішенями були вже не військові – такий двобій, хоча й із величезною натяжкою і відкинувши тисячі інших моментів, але можна було б назвати справді двобоєм – озброєні люди хоча б можуть дати відсіч. А якою зброєю можуть відповісти новоспеченому російському «рембо» лугандонського розливу мирні жителі? Чи винні вони лише тим, що декому захотілося відчути себе в тирі у «дещо збільшених» масштабах!? Та постріляти по мішенях, котрі рухаються?

Втім, особисто для мене цей випадок, на жаль, вже не екстраординарний. Подібне вже було. Й не раз.

Найжахливіше – те, що зараз наші ж – українці (серед яких є й відомі та непересічні люди) шукають правдоподібні пояснення його нелюдським діям та виправдовують його!!! А заодно виправдовують і Кобзона (той навіть не стріляв – приїхав потішити терористів-«деенерівців» піснями!), і Михалкова (який вже давно став публічним адвокатом Путіна), і Охлобистіна (який побажав усім українцям смерті), і екстравагантний Микита Джигурда (наш, до речі!), і всіх тих популярних діячів російської культури, які публічно підтримують політику Путіна і є прихильниками «Новоросії»!!!

І пояснення це – настільки абсурдне, що просто не може вкластися у голові нормальної людини!

Він, розумієте, артист! А артист, розумієте, не обов’язково має бути розумним!!! Це, розумієте, просто його глупа вдача взяла верхи!!! Ви ж розумієте?!

Я – не розумію! Не сприймаю і не приймаю цього пояснення!

АЛЕ сприймають це пояснення та приймають поведінку Пореченкова і решти «новоросійськи»-налаштованих політиків від культури інші жителі України.

Це, в свою чергу, дуже вигідно російському агітпрому. Бо викликає сумніви у тих, хто досі вагається, чию сторону у суперечці прийняти – України чи все-таки «Новоросії». Бо, якщо такі «шановані роками кумири» на боці ворогів України, то, можливо, варто задуматися, чи правильно Україна чинить, воюючи із ними? І таких «симпатиків» у терористів, повірте, нині чимало.

Втім, не хотілося б закінчувати свої роздуми настільки песимістично, бо розумних акторів та актрис, які підтримують у боротьбі нас, українців, і в Росії – теж вистачає! І вони – не рівня Джигурді чи Охлобистіну.

Їх – багато! І вони – за нас!!!

P.S. Замість закінчення… Днями на мій телефон прийшло спам-повідомлення із віршем, що був написаний ще 1998 року Леонідом Філатовим (ця особистість реклами не потребує).

Назва спама теж говорить сама за себе – ЗВІДКИ ВІН ЗНАВ?

Далі – вірш:

Постой!.. ты что-то путаешь в запале!

Известно ведь любому пацану:

На вас не нападали. Вы – напали.                         

Вы первыми затеяли войну!

Вы гражданам защиту обещали,

А получился форменный скандал!..

Кого и от кого вы защищали,

Когда на вас никто не нападал?

Ах, сколько на земле людишек подлых!

Такие уж настали времена!..

Вы подлость преподносите, как подвиг.

И просите за это ордена!

Коментарі зайві…