В жовтні в польський прокат виходить фільм "Волинь" режисера Войцеха Смажовського, присвячений найдраматичнiшiй сторінці польсько-української історії – Волинськiй трагедії, або, як кажуть поляки, Волинськiй різанинi.

Останніми роками тема Волині постійно присутня в польських ЗМІ і практично заволоділа Інтернетом. Не можна не помітити, що інтерес до цієї тематики додатково підігрівається російською пропагандою, яка охоче пригадує українцям Волинь з початку Майдану.

Існує загроза, що добре зроблений з художнього боку фільм "Волинь" може замінити кільком поколінням поляків наукові дослідження про події тих років і відбити охоту переглядати усталені уявлення про минуле. Можна забути рядок у документі або засумніватися в цифрах, а ось сцени спалення дітей і людей похилого віку врізаються в пам'ять.

Українець у фільмі - це такий собі підступний, заздрісний сусід заможнішого поляка, який краде в нього усе, що потрапляє під руки. Або ж це безкомпромісний і підступний націоналіст, який від жорсткого вбивства відчуває задоволення, чи то священик, який з церковного амвону кропить вила й коси українських націоналістів і закликає їх очистити землю від «ляхів».

Натомість, поляки у фільмі - це або заможні селяни з почуттям власної гідності, або офіцери, які в будь-яку мить готові віддати життя за батьківщину.

Переглядаючи фільм складається враження, що німці на Волині були не окупантами з усіма наслідками від цього, а такими собі миротворцями ООН, функцією яких був захист поляків від українців.

Складно повірити, що члени польських ультраправих організацій, які ратують сьогодні за вигнання іммігрантів з країни, зможуть по-іншому подивитися на витоки польсько-українського протистояння під час війни, але що вони запам'ятають сцени спалення дітей і розривання кіньми тіла польського офіцера - сумнівів немає.

На жаль, потрапивши в руки пропагандистів, "Волинь" цілком органічно впишеться в інформаційну війну, яку Росія веде проти України. Тим більше, що у фільмі є моменти, що на рівні символів чітко прив'язують картинку до сучасних подій. Багаття, жовто-блакитні та червоно-чорні прапори, крики "Слава Україні! Героям слава!". У глядача мимоволі виникають паралелі з трансляціями з Майдану. Поляки і так дуже нервово реагували на червоно-чорні прапори на вулицях українських міст. Тепер пояснити їм, що для українців це символ опору - в першу чергу, Москві - стане ще складніше.

Вказаний фільм може спонукати поляків до негативного ставлення по відношенню до українців, про що відмітив один із радників президента Польщі після закритого показу фільму припустивши можливість розвитку «чорного сценарію»: фільм призводить до того, що за допомогою російської агентури і польських фанатиків-націоналістів ситуація виходить з-під контролю... «Я уявляю собі ефекти, коли фільм, який мав бути описом правди, завдяки якій маємо подолати дуже складну фазу наших історичних відносин, у чиїхось руках стає загрозою для нашої безпеки»,- наголосив радник президента. Важко не погодитися з цими твердженнями. 

         Польській стороні необхідно утриматися від нерозважливих заяв з приводу минулого, які можуть бути використані третіми силами для загострення польсько-українських відносин. Необхідно повернутися до традиції спільних двосторонніх державних відозв та разом установити єдиний День пам’яті за жертвами польсько-українського конфлікту під час і після Другої світової війни.

         Одночасно необхідно зауважити, що гарячі голови, які намагатимуться роздмухати конфлікт між поляками і українцями повинні пам’ятати, що необачні дії можуть розпалити національну ворожнечу та мати для них негативні наслідки, в т.ч. кримінально-карні, що передбачає ст. 161 Кримінального кодексу України.