RSS
Субота, 26 травня 2018, 15:04
Суспільно-інформаційний ресурс громади
Призначити довічні державні іменні стипендії громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність:
Нині 39-річний чоловік затриманий на підставі норм ст. 208 (Затримання уповноваженою службовою особою) Кримінального процесуального кодексу України.
Ювілярка Піона Минівна розповіла, що секрет довголіття полягає в тому, щоб правильно ставитися до життя та багато працювати.
Безпечний та сучасний транспортний засіб для перевезення ув’язнених змінить морально та фізично застарілий «ГАЗ», що використовувався раніше підрозділом.
Микола Череднік
Про розбиті вікна

Існує теорія, що якщо хтось розбив у будинку скло і ніхто не вставив нове, незабаром жодного цілого ...

Сергій Форест
9 мая. Непокоренный Житомир. Видео

«Идет по Украине Полк Бессмертный… Житомир не остался в стороне Мы помним тех, кто в то...

Альона Смолянова
Житомирські школярі можуть виграти 50 000 грн на навчання

ПриватБанк оголосив початок реєстрації у VI всеукраїнській олімпіаді “Фінансовий геній” ...

Dmitriy Grinevich
МГБ ДНР провело рейды против местных жителей оккупированых территорий

По сообщению штаба АТО, за два дня Министерство государственной безопасности ДНР задержало около 17 ...

Віктор Мельниченко
Волонтери побачили, чим живе Городницький лісгосп

Маю друзів-волонтерів, які допомагають нашим воїнам і в зоні АТО, і тут. Допомагають, об’єднав...

Житомирські новини
Ігор Гундич: Житомирщина має всі шанси стати центром сонячної енергетики
Ігор Гундич: Житомирщина має всі шанси стати центром сонячної енергетики
Це питання назрівало давно. І через медіа, які без етики звертали увага на роботу депутаток, і через політичні дискусії в залі, і через невідповідність стандартам збалансованості певних рішень. Вінниця, Харків, Одеса, Хмельницький - одні з перших міст, які підхопили світовий тренд, а саме рівні можливості для всіх членів суспільства.
Будучи членом Всеукраїнської асоціації із паблік рілейшнс (UAPR), отримала в користування цікаву презентацію. Від сьогодні планую серій публікацій. Зокрема, темою сьогоднішньої обрала - "Мачо відходять в минуле". Мова йде не про дискотеки та кафе, а про державний сектор, політику, бізнес.
Посміхнись  
- Десь у Житомирі після чергових реформ уряду країни Дружина чоловікові: - Ти навіщо взяв новий пакетик з чаєм? - У старого вже...

Артем Кондратюк: «Це моє місто, я тут як вдома, це мій Житомир, це наш Житомир»!

06.02.2014 16:55

Виконавець цієї пісні відомий фіналіст "Голосу країни", найкращий співак України за версією Національного радіо, наш земляк Артем Кондратюк.

- Розкажи трішки про дитинство. Чим воно тобі запам’яталося?

- Дуже багато залишилось гарних спогадів про дитинство. Народився тут, на Житомирщині. Але поїздив у своєму житті не мало, в тому числі  і у дитинстві. Декілька років провів у Казахстані у бабусі та дідуся. Дуже запам’ятались там квітучі дикі тюльпанові поля – це неймовірна  краса! І безкраї степи, де інколи бачив  диких вовків… Потім жив  декілька років на Чукотці ( у ті часи там моя мама перебувала на військовій службі ). Запам’ятались вічні сніги та сильні морози. А навесні  своєю красою вражала тундра… Згодом була Москва, а далі  - моє рідне військове містечко Озерне під Житомиром. У с. Піски була дуже гарна церква, їй сто років.  І в дитинстві я  часто там бував,  служив пономарем (ред. пономар або паламар -  служитель православної церкви, який дзвонить у дзвони, співає на кліросі і допомагає при богослужінні). Це все було як в казці, приємні спогади, особливе  дитинство!

- Що тебе надихнуло співати? У скільки років твій талант помітили?

- У мене весь рід співочий і музичний. Почав  співати ще в початкових класах Озерненської гімназії.

- Чи стало сюрпризом для батьків те, що їхній син став гордістю Житомира, відомим не лише на Батьківщині, а й в країні? Що вони зараз говорять?

- Ріс без батька, жив тільки з мамою. До моїх  перемог та концертів мама звикла і завжди ставилась   до цього спокійно. Вона більше любить мою професію як викладача вокалу. А мені більше до душі – сцена.

- Тяжко було попасти у фінал «Голосу країни»?

- Чесно кажучи,  коли подав заявку  на проект , мріяв хоч один-два ефіри протриматись. А дійшов до кінця! І це було легко і як свято.  Так, було багато роботи і хвилювань, але сам процес приносив задоволення. Телепроект «Голос країни» став для мене величезним досвідом.

- Ти чимало гастролюєш - виступи на кращих сценах України, Росії, Білорусії, Лівії та Іспанії. Ти бачиш різні міста, а що тобі подобається тут, на Житомирщині?

- Житомирщина – це перші мої сцени. Це земля, в яку я закоханий з дитинства. Це – Батьківщина, яку любиш такою, якою вона є. Я патріот. Приїжджаючи з інших  міст, країн, які приносили мені тільки радість і перемоги, я завжди тамував подих, коли повертався до рідної землі. Я дуже люблю нашу природу.  Ось слова із однієї з моїх пісень: «Це моє місто, я тут як вдома, це мій Житомир, це наш Житомир!»

- Безумовно, ти не страждаєш від браку жіночої уваги. Чи вільне твоє серце сьогодні?

- Для прихильниць моєї творчості серце моє завжди вільне та відкрите. Я ще молодий, поки-що про сім’ю не планую.  Думаю, звичайно, і дуже люблю дітей. Але розумію,   яку я відповідальність повинен брати за свою сім’ю. Я ще сам  інколи себе почуваю,  як мале дитя. Так що трішки ще підросту. (Сміється)

- Не так давно ти презентував житомирянам дебютний довгоочікуваний альбом «Для тебе», заспівав також дві пісні на слова Володимира Шинкарука. Ти задоволений своєю роботою?

- Альбом був однією з моїх мрій. Хоч зараз я знову мрію уже про наступний альбом, над яким і працюю.  Моя дебютна платівка , яку  мені допомогла протиражувати наша Житомирська ОДА, в тому числі і Департамент сім’ї, молоді та спорту і громадський діяч Віталій Сівко, - це звіт моєї творчої роботи за останні чотири роки. Звичайно, я задоволений , що мрія здійснилась. Але це тільки один з перших кроків. І попереду ще  багато роботи. Я не можу сказати, що я хоч раз був задоволений своєю роботою на 100%. Завжди є куди вдосконалюватись та творчо рости. Я вважаю що в своїй професії артиста можна вчитися все своє життя. Великим прикладом  для мене є Володимир Шинкарук. Мені пощастило, що я з ним працюю. І це не тільки творчість, а й дружба.

На що потратив перший гонорар?

Про перший гонорар згадати важко. Мабуть тому , що він був дуже давно і дуже маленькимJ. Але я завжди всі свої зароблені кошти вкладаю в творчість.

Ти віриш у чудеса?

Звичайно вірю! В моєму житті їх було  багато! (Тільки чудом ми, артисти, виживаємо в нашій країніJ, тільки це не пишіть, це я так шуткую)

Яка твоя мрія?

Мрій у мене багато, як і у всіх творчих людей. І як не дивно , вони збуваються! В різні періоди  мого життя – вони різні. Але головне – я хочу бути щасливим!!! Інколи для цього потрібно дуже багато складових речей, а інколи достатньо одного проміня ранкового сонця і уже цього буває достатньо , щоб я міг  дарувати радість і своє серце всім через свої пісні. 

Підготувала Тетяна Пашкевич

Житомирські новини