Розпуск Верховної Ради та перевибори  – це основна вимога Майдану, реальна необхідність позбавитися великої частини кучмовсько-януковчського минулого легітимним і конституційнимшляхом. Механізм розпаду коаліції  не випадковий варіант, він  дає широкий політичний маневр  в першу чергу тим політичним силам та лідерам, хто цю  ініціативу взяв на себе. Звісна річ, що депутати мають ще попрацювати цей місяць, прийнявши необхідні зміни до Закону «Про вибори до ВР», поправки до бюджету( секвестр - урізання) та інші необхідні державі на сьогодні рішення.

Відомі політичні аналітики стверджують, що парламент VII скликання має більше ніж 300 осіб, які «намертво»  та назавжди «зав’язані» на корупції, хабарництві, криміналі. Дві, а то і всі три фракції є прокремлівські, проросійські, пропутінські. Єдине, що по справжньому  «розірвало» інформаційний простір 23 липня у залі під куполом це «несподівана» заява прем’єр-міністра про відставку. А чи була вона насправді несподіваною, ризиковою, непередбачуваною?

  Ні, ні і ні, бо не секрет, що в період виборчої президентської  компанії А.Яценюк та О.Тучинов ( голова уряду та голова парламенту)  на людях мовчазно, а на справді (по домовленості) відкрито підтримали П.Порошенка та всіляко допомогли йому стати президентом України  розраховуючи, стати  однієї з чільних ланок нової конструкції  президентської команди.

Але сталося те що сталося, в країні війна (яка вимагає додатково величезних ресурсів), масоване  закриття російського ринку, колосальне падіння виробництва на Донбасі та повна відсутність надходження від цього регіону  в бюджет, і як наслідок, тотальне згортання соціальних програм, програм розвитку,   бюджетної сфери, тощо…   І все це буде продовжуватись ( принаймні в передвиборчі три місяці), наростати, загострюватися. Отож, за такий, доволі критичний стан речей  в державі хтось мав би  відповісти ( не дивлячись на об’єктивні обставини) і було б зручно, за фактичні прогалини та незадоволення широких верств суспільства  всіх собак «повісити» на прем’єра, який чомусь не захотів бути «хлопчиком» для биття та по справжньому пішов, на останок гучно грюкнувши  дверима.

Отож, прогнозую, що в цій непрості ситуації можливий наступний розвиток подій:

а) Президент П.Порошенко через Верховну Раду лобіює призначення  свого, технічного прем’єр-міністра до виборів нового парламенту. В такому випадку вимушено розділяє з ним всю повноту відповідальності за фактичне  та практичне погіршення справ в економіці, фінансах, що беззаперечно дасться взнаки на  рейтингу своєї політичної сили на парламентських виборах восени

б) Президент «полюбовно» домовиться з де-юре  фактичним прем’єр-міністром, який повернеться на своє законне  місце та запропонує Арсенію Петровичу  очолити партійний список своєї політичної партії  «Солідарність» , ідучи  на вибори,  з подальшою перспективою вже в новому парламенті очолити КабМін

в) А.Яценюку  нічого не перспективного не запропонують, а він натомість спробує реанімувати  партію «Фронт Змін», знову стане її лідером, закличе багатьох минулих партійців стати під її прапори. В такому випадку старанова політична партія має може стати одним з небагатьох  авторитетних фахових критиків та реальних опонентів нинішнього економічного курсу  президента Петра Порошенка, та буде  активно «топтатися» на його  електоральному полі відбираючи голоси та претендуючи «зайти» в парламент партійною фракцією.

Як це не парадоксально, але вийшло так, що добре продумана шахова партія від без перебільшення гросмейстера П.Порошенка 23.07.2014р. в парламенті  несподівано обернулась проти нього  з публічно оголошеним шахом В.Яценюком.

 Звісна річ що «мату»  президенту в найближчий час не буде, але перша, хоча і теоретична загроза та небезпека шаховому ( і не тільки)  королю та його оточенню вже відбулась.  Як то кажуть перший дзвіночок пролунав,  і я впевнений, не останній  в такий складний для країни час, в тому числі, під час  парламентських перегонів.Пікантність  ситуації в тому, що якщо в життя буде втілений варіант  «В» ( Яценюк реанімує бренд Фронту Змін) то для Житомира і Житомирщини це цікаво тим, що наші  колишні  очільники політичної партії «Фронт Змін» на сьогодні  вже встигли успішно «лягти» під інших політичних лідерів та їх проекти, перетягнувши туди і частину амбітних однопартійців.

Може виникнути так, що на політичному олімпі в Україні  неочікувано з’явиться не тільки  старий-новий політичний бренд, а  як гриби після дощу виростуть нові, після-майданівські  численні  прихильники Арсенія Петровича, як то «старі» фронтозмінівців так і  сьогоднішні симпатики доволі ефективного і креативного прем’єр-міністра пост революційного часу.

Подейкують,  що наші (житомирські)  фронтозмінівці  колись банально  «купили»  франшизу у А.Яценюка на право  управління та користування цим брендом, успішно використали його та викинули в політичний смітник не врахувавши, що все може саме так і повернутися.

Отож,  якщо хтось  точно  «попав»  в зв’язку з розпадом коаліції та можливими дочасними виборами, то це три – три з половиною  сотні  нардепів,  в тому числі і добрий десяток  «наших»,  від Житомирщини, яких вже ми точно ніколи не побачимо в якості меценатів, добродійників, рєшал і від цього всі мають виграти, і в першу чергу суспільство.