Коли писала про те, що відбулося "громадське обговорення" кандидата на пост голови Житомирської ОДА Сергія Машковського, я м’яко натякала на те, що політики створюють уяву для житомирян про відкритість та можливість впливати на щось.

Ті «громадські слухання» були нічим іншим як симулякром, на мою думку. В  той час мій колега Владислав Пучич дякував, що нарешті з’явилася можливість оговорювати кандидатури на державні посади.

Із заступником Поліщуком відбувалося щось подібне. Спочатку вже запускалася спецперевірка, а потім розмова з громадою.

Так от, зараз уявляю скільки бруду поллється і кидання каміння, коли я напишу наступне речення. В той час, як наші житомирські активісти витурювали злобного Фокіна, нового потенційного начальника УМВС з  Житомирської області, я скептично дивилися на повідомлення Юлії Демчук, яка писала «Sos sos....БИДЛО ФОКІН В ЖИТОМИРІ, ВСІ на Бульвар ….»

Палити, мені здається, потрібно було не під тією адмінбудівлею, а там, де нам обіцяли, що нас будуть чути, і з нашою думкою будуть рахуватися, і кандидатури будуть погоджувати.

Якщо ж керівникам області складно поєднати домовленості з громадою і домовленості там вище, то чого ж тоді варті обіцянки Машковського «почути кожного»?

До президентських виборів помічники Гройсмана та Порошенкаусіляко лобіювали реформу децентралізації влади. Говорили, що це єдиний механізм, який розв’яже руки керівникам області, і допоможе їм бути нічим не зобов’язаними перед Києвом, а лише рахуватися з місцевою громадою.

Дедлайном, ми писали про це на сторінці у Фейсбук Центру Суспільних Комунікацій, вони визначали період до місцевих виборів. Пройшли президентські вибори: вже і децентралізація нікому не потрібна, і «вільні» губернатори. Ось так жити «по-новому», чергове здобули.

А в європейських країнах  створюють цілі комітети по контролю виконання програми їхнього Президента. Асоціацію підписали(хоч і не ратифікували), можливо пройде час і колись заживемо по-європейськи, а може і ні.

Голова Центру Суспільних Комунікацій, журналіст Ірина Ярмоленко