Немає потреби розповідати, які складні дні – для країни і кожного з нас – ми переживаємо сьогодні.

Майже два роки тому свідомі громадяни України вибороли право нашої держави на європейську ідентичність і самостійність, на ПРАВО НА ВЛАСНИЙ ВИБІР!

Це надзвичайно не сподобалося нашому агресивному сусіду, вірніше – не відповідало його імперським амбіціям. Результат його невдоволення виходом України з-під його контролю – «ввічливі зелені чоловічки» і анексований Крим, проросійські незаконні збройні формування на Донбасі та підконтрольна їй частина Сходу України.

Сьогодні наша держава перебуває фактично в стані війни.

Усім надзвичайно важко. Але найважче – нашим хлопцям, які воюють на Донбасі у ході Антитерористичної операції, боронять від окупанта свою вулицю, свій дім, своє село чи місто, свою область. Вони боронять Україну, щоб додому до нас – на порівняно мирну територію – не прийшов ворог.

Наша задача – у кожного на своїй ділянці тилу – боронити його, допомагати та сприяти воїнам на передовій, щоб вони там, на лінії фронту, відчували: їхні спини – захищені!

Але, виявляється, не завжди слід розраховувати на те, що кожна людина в тилу – патріот. Навіть та, якій за обов’язком служби належить нею бути. Навіть та, яка ухвалює важливі рішення не від свого імені, а «від імені України»!

Мова піде про українські суди та українських суддів. Звичайно, не про всіх, а про окремих індивідів, які на корню знищують бажання шукати у цій установі справедливість і законність…

Як відомо, до суду звертаються не лише звичайні громадяни за захистом порушеного права абощо. Звертаються туди з різних процесуальних питань і представники тих органів, які здійснюють досудові розслідування у кримінальних провадженнях.

Ось нещодавно до одного із таких суддів звернулися і представники одного з місцевих правоохоронних органів із поданням щодо накладення арешту на майно мешканця районного центру, обґрунтовано підозрюваного в участі у бойових діях на боці незаконних збройних формувань терористів так званої «ДНР».

Звісно, прийшли вони не просто так, а із вагомими доказами, що переконливо «змальовують» весь його шлях – від активної участі у «антимайдані» в Києві та Донецьку, причетності до організації переслідувань місцевих активістів Революції Гідності і побиття учасників Євромайдану у м.Житомирі до одного із керівників військової поліції «ДНР».

Фігурант цієї справи ще у березні минулого року виїхав на півострів для участі у «Самообороні Криму» на боці сепаратистів. Згодом виїхав до Донецька, де брав безпосередню участь у блокуванні й захопленні військових частин, адміністративних будівель правоохоронних структур та органів державної влади. Також доведено його причетність до незаконного утримання і катувань правоохоронців і військовослужбовців сил АТО, волонтерів, журналістів та місцевих проукраїнських активістів, передачі (після фізичних знущань) російським спецслужбам тих із них, які володіли вагомою інформацією.

На час звернення згаданих правоохоронців із відповідним клопотанням до Корольовського районного суду м. Житомира у особі слідчого судді Шалоти ними уже було проведено санкціоновані обшуки за місцем проживання бойовика. Вилучено предмети і документи, що підтверджують його вину, а також наркотики та декілька кілограмів коштовного каміння.

Тепер щодо суті самого клопотання, із яким правоохоронці й звернулися до судді Шалоти, - клопотання про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить бойовику терористичної організації на праві власності, оскільки санкція статті, за якою терористу було повідомлено про підозру (стаття 258-3 Кримінального кодексу України), передбачає конфіскацію майна.

Серед майна, на яке, на думку правоохоронців, слід накласти арешт, був і необроблений бурштин-сирець, вилучений із помешкання «ДНР»-івця. Навіть далекому від видобутку бурштину людині давно зрозуміло, що походження такої його кількості просто не може бути законним. Відтак за законом він має вважатися як «здобутий злочинним шляхом».

Втім слідчий суддя Шалота мав щодо цього бурштину (мінімальна вартість якого за цінами чорного ринку від 300 тис.гривень!) іншу думку: «Потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи», - не дивлячись на те, що санкція статті передбачає конфіскацію майна»!!!!

Зрозуміло, що із зали суду, апріорі, не можуть всі виходити задоволені, бо в кожній справі (тим паче – щодо накладення арешту на майно) як мінімум дві сторони, інтереси яких – протилежні. Така природа суду та його рішень.

Але ж, люди добрі, мова йде не про звичайну людину, а про ТЕРОРИСТА, який вже більш як півтора року зі зброєю у руках вчиняє злочини проти нашої держави та її громадян! Який стріляє у наших воїнів сам і керує обстрілами такими же терористами позицій наших сил! Який катує військовополонених і мирних жителів лише за те, що вони – українці і не соромляться про це казати (вже не кажучи про захист своєї Батьківщини)! Який після фізичних знущань і мордувань передає українців представникам російських спецслужб для подальшої «фізичної обробки»!

Де ж та межа втручань у ПРАВА І СВОБОДИ ТЕРОРИСТА-ЗАПРОДАНЦЯ, далі якої, на думку об’єктивного судді Шалоти, слідчим не слід заходити?

І взагалі – про які права і свободи може йти мова, якщо людина свідомо порушила закони нашої держави, продовжує це робити щодня  і, наскільки відомо, не збирається на цьому зупинятися…

Таке незрозуміле рішення слідчого судді Шалоти було оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області, який своєю ухвалою все ж наклав арешт на майно бойовика, підтвердивши таким чином правомірність і необхідність застосування такого заходу для забезпечення кримінального провадження.

Замість післямови…

Якщо ми вважаємо Україну правовою державою, а себе – розумними людьми, на будь-яке судове рішення слід відповідати виключно аргументами права…

Що це означає?

У випадку незадоволення рішенням суду його слід оскаржувати у суді вищої інстанції (як це було у даному випадку). Тобто доводити свою точку зору і правомірність своїх дій (читай – шукати правосуддя) у іншому суді.

Але ж крім аргументів права є ще й совість та здоровий глузд, який має бути присутній – перш за все – у суддів і яким він має керуватися при прийнятті рішень.

Втім суддя Шалота свою совість та свій здоровий глузд, судячи із його рішень, вже проміняв. Ось цікаво тільки – на що?