30-а окрема механізована бригада (Новоград-Волинська) — в/ч А0409, яка розташована у місті Новоград-Волинський, Житомирська область. Механізована бригада знаходиться у складі 8-го армійського корпусу.
Історія
30-ї омбр бере свій початок з 1 вересня 1941 року. В ті часи у місті Самарканді Середньо-Азіатського військового округу була сформована 83-тя кавалерійська дивізія.
До складу цієї 83-ї кавалерійської дивізії увійшли:
- 215-й кавалерійський полк;
- 226-й кавалерійський полк;
- 231-й кавалерійський полк;
- Окремий ескадрон хімзахисту.
Командиром дивізії був призначений генерал-лейтенант СЕЛІВАНОВ Іван Васильович.
СЕЛІВАНОВ Іван Васильович, 1886 року народження, із селян, народився в селі Овочі Благодарненского повіту Ставропольської губернії. Закінчив Стрілкове-тактичні курси удосконалення командного складу РККА «Постріл» імені Комінтерну (1928) і Військову академію РККА (1933). В РСЧА - з 1918 року.
У Громадянську війну воював у складі 6-й Чонгарському кавалерійської дивізії на посадах: старшина, командир взводу, ескадрону, полку. Був дев'ять разів поранений. Член ВКП (б) з 1920 року. Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1921, 1925, 1930). З 1933 року - командир 6-й Чонгарському кавдивізіх, потім 19-й гірничо-кавалерійської дивізії. У червні 1937 командир т.зв. «Ошської групи військ» (42-й гірський кавалерійський полк, артилерійська батарея і спеціальні підрозділи 19-ї гірської кавалерійської дивізії РСЧА і 19-й кавалерійський полк НКВД), введеної на прохання уряду китайської провінції Синьцзян на їх територію, для придушення національно-визвольного руху мусульман. До призначення комдивом командував 30-м стрілецьким корпусом. Комбриг (1935), генерал-лейтенант (1940). 23 жовтня 1941 заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації. На допитах зізнався, що серед оточуючих проводив пораженську агітацію, вихваляв німецьку армію, наклепницькі відгукувався про керівників партії та уряду. У лютому 1942 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила Івана Селіванова до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 23 лютого 1942.
7 листопада 1941 14 ешелонами дивізія була відправлена на Західний фронт, де вона увійшла до складу кінно-механізованої групи військ 61-ї армії. Бойове хрещення особовий склад дивізії прийняла в районі міста Ряжськ.
З 21 лютого 1942 дивізія після боїв виведена в резерв спочатку Західного, а потім Брянського фронтів в Тульську область, де проводилося доукомплектування та реформування до 25 грудня 1942 року. Після переформування до складу дивізії додатково увійшли:
- 91-й окремий кінно-артилерійський дивізіон;
- Півескадрону зв'язку;
- Медікосанітарной ескадрон;
- Артилерійський полк;
- Окреме автотранспортне підрозділ.
15 січня 1943 дивізія у складі 7-го кавалерійського корпусу вводиться в прорив на південний захід Кантемирівки. За 4 дні, в глибині оборони ворога, дивізія пройшла з боями 215 км і звільнила місто Уразов і Валуйки - важливі залізничні вузли.
За зразкове виконання завдань, виявлені героїзм і стійкість під час боїв у Валуйському-Уразовський операції в січні 1943 року з'єднання перейменовано в 13-у гвардійську кавалерійську дивізію.
З січня по квітень 1943 дивізія бере активну участь у бойових діях на Воронезькому фронті в складі 6-го гвардійського кавалерійського корпусу, пройшовши з боями 1670 км і звільнивши 800 населених пунктів.
Станом на 14 березня 1943 року в склад 13-й кавалерійської дивізії входили:
- 46-й гвардійський кавалерійський полк;
- 48-й гвардійський кавалерійський полк;
- 50-й гвардійський кавалерійський полк;
- Літерний кавалерійський полк (з 21 лютого по 9 квітня 1943);
- 250-й танковий полк (з 2 серпня 1943);
- 141-й гвардійський артилерійсько-мінометний полк (81-й кінно-артилерійський дивізіон);
- 17-й гвардійський од ППО (гв. Зенбатр);
- 141-й гвардійський артилерійський парк;
- 10-й гвардійський саперний ескадрон;
- 8-й окремий гвардійський ескадрон зв'язку (62-й окремий півескадрону зв'язку);
- 9-й медико-санітарний ескадрон;
- 14-й гвардійський окремий ескадрон хімічного захисту;
- 16-й продовольчий транспорт;
- 11-й взвод підвозу ПММ;
- 12-й дивізійний ветеринарний лазарет;
- 1515-я польова поштова станція;
- 1010-я польова каса Держбанку.
З 28 січня по 13 квітня 1944 успішно виконує завдання по захопленню в тилу ворога важливих комунікацій Луцька, Рівного, здійснює рейд в тил противника в район міста Дубно. За взяття міста Рівне наказом ВГК № 22 від 7 лютого 1944 дивізії присвоєно найменування «Рівненська».
Влітку 1944 року дивізія бере участь у подоланні Східних Карпат. За опанування містом Дебрецен 14 листопада 1944 дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора.
З 10 грудня 1944 по 27 січня 1945 дивізії веде бої в Чехословаччині. За зразкове виконання бойового завдання в боях з німецькими загарбниками на території Чехословаччини Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1945 дивізія нагороджена орденом Суворова II ступеня.
За роки війни бойові прапори частин дивізії були прикрашені 22-ма орденами, 30 гвардійців удостоєні звання Героїв Радянського Союзу.
З 5 червня по 31 липня 1945 дивізія здійснює марш з району Мокроврата (Чехословаччина) в місто Новоград-Волинський.
1 серпня 1945 директивою ГШ ОРГ / 4/85329 від 30 червня 1945 дивізія переформована в 11-у гвардійську Рівненську орденів Червоного прапора і Суворова механізовану дивізію.
Склад дивізії станом на 1 серпня 1945:
- 276-й Могилевський ордена Червоного Прапора танковий полк;
- 325-й Чаплинсько-Будапештський орденів Червоного Прапора Кутузова II ступеня, Суворова II ступеня, Богдана Хмельницького II ступеня танковий полк;
- 282-й гвардійський Ельнінській орденів Червоного Прапора Кутузова II ступеня, Суворова II ступеня, Богдана Хмельницького II ступеня танковий полк;
- 319-й механізований полк;
- 855-й гвардійський Білоцерківський орденів Червоного Прапора і Кутузова II ступеня самохідно-артилерійський полк;
- 937-й зенітно-ракетний полк;
- 214-й окремий гвардійський батальйон зв'язку;
- 54-й окремий гвардійський Прутсько-Померанський орденів Кутузова III ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня і Олександра Невського розвідувальний батальйон;
- 151-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон;
- 108-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон;
- 1043-й окремий батальйон тилового забезпечення;
- 112-й окремий медичний батальйон.
У 1956 році частини 11-ї дивізії виконували урядові завдання в ході операції «Вихор» з відновлення порядку в Угорщині (загинуло 44 чоловік).
На початку 1957 дивізія передислокувалася в місто Новоград-Волинський, а в квітні того ж року 11-а гвардійська механізована дивізія була переформована в 30-у гвардійську Рівненську орденів Червоного прапора і Суворова танкову дивізію.
Згідно Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 30-а гвардійська танкова дивізія увійшла до складу Збройних Сил України.
У 1993 році, згідно з Директивою НГШ № 115/1/0627 від 25 серпня, 30-а танкова дивізія увійшла до бойового складу 8-го армійського корпусу.
У 1998 році особовий склад дивізії прийняв участь в одному з наймасштабніших комплексних військових навчань "Осінь-98", показавши при цьому високий рівень оперативної та бойової готовності.
У 1999 році дивізії було присвоєно почесне найменування «Новоград-Волинська» зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород. В цей же час дивізії вручено бойовий прапор.
До 30 липня 2004 танкова бригада була переформована в 30-у окрему гвардійську Рівненську Новоград-Волинську орденів Червоного прапора і Суворова механізовану бригаду.
У червні 2005 року на базі бригади розпочато експеримент щодо укомплектування підрозділів військовослужбовцями за контрактом.
За підсумками бойової підготовки у 2005 році колектив бригади зайняв 1-е місце серед з'єднань і частин 8-го армійського корпусу.
Восени 2007 року, в ході проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою «Артерія-2007» на 240-му Житомирському навчальному центрі з 1-м механізованим батальйоном, підрозділ підтвердило свій високий професійний рівень.
Восени 2008 року на Рівненському полігоні на базі бригади проводилися широкомасштабні бригадні тактичні навчання з бойовою стрільбою.
Серед особового складу бригади майже 300 військовослужбовців брали участь у виконанні завдань у складі миротворчих контингентів у Сьєрра-Леоне, Лівані, Іраку, Косово.
Війна на Сході країни, зона АТО:
Під час війни на сході України бригада вела важкі бойові дії в Секторі «Д», окремі підрозділи брали участь у боях за Іловайськ.
23 березня 2015 року звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» присвоєно командиру механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу підполковнику Сергію Собку та командиру механізованої роти механізованого батальйону старшому лейтенанту Володимиру Гринюку.
