Марія Хімич: Моліться за Україну, бо грань неповернення вже перетнуто

З одного боку – українські прапори, з протилежного – українські прапори. Між ними – одинокий червоний прапор із написом «Партія ветеранів Афганістану». Це – сьогоднішній мітинг під вікнами адмінбудівлі Житомирської ОДА, де проходить позачергова обласна сесія, яка має створити й затвердити вимогу (або рабське звертання) до Президента України щодо нинішнього соціально-політичного стану.

Щоб уберегтися від імовірного штурму та захоплення адмінбудівлі прихильниками Євромайданівської революції, її двері прикрили спинами міліціонери. А для більшого ефекту – звезли з усієї області людей з плакатами «Діти, поверніться додому», «Ні – екстремізму!», «Ми – за конституційну владу».

Звісно, можна було замурувати вхід до ОДА бетонними брилами, щоб вона нагадувала усипальницю Хеопса, проте Антимайдан – надійніше. Камінь можна розбити, а на мирних людей рука не підніметься. Серед симпатиків Антимайдану – інтелігентні жіночки, мужні чоловіки у валянках та кілька молоденьких хлопців.

«Це ж треба: розібрали гальку в Києві! Що їм треба? Робота – є, усе в магазинах можна купити, сидіть собі, працюйте!» – емоційно розповідає жіночка у шубі, в якої, очевидно, вдома немає карооке.

Поспілкувалася з хлопцем, який тримав у руках табличку «Андрушівський район»:
«Так, я з Андрушівського району, – ділиться він із зніяковілою посмішкою. Студент. Нас сюди привезли. Ні, нам не платять. Я не за тих, ні за інших».

«Приїхав Житомир побачити?» – цікавлюся. Студент опускає очі.

Підхожу до «афганців». Від них трішечки тхне, але ж надворі – мороз, можна зрозуміти. «Ми – проти насилля! Не потрібно допустити кровопролиття! Ми не захищаємо владу!» – ствердив один із них і на його вилицях заграли жовна.

«Говорили це студентам, які стоять за Майдан?» – запитала.
«Послали до них наших представників, та…», – відповідає чолов’яга.

Схоже, миротворчі переговори не увінчалися успіхом.
«Януковича – геть!», – скандують хлопці та дівчата, які уособлюють житомирський Євромайдан.

На закид їхнього лідера, що Антимайдан стоїть тут за 200 гривень на людину, прихильники «конституційної влади» гнівно свистять. Вони приїхали з доброї волі та безкоштовно.

Розмови продовжуються. У майданців є мегафон, їм зручніше, проте антимайданівців більше, свист виходить голосніший. Але не дивлячись на це, вони одне одно тупо не чують, навіть коли зриваються на істеричний лемент.

З одного боку – державні прапори, з протилежного – державні прапори.

Моліться за Україну, бо грань неповернення вже перетнуто.