RSS
Середа, 19 вересня 2018, 07:49
Суспільно-інформаційний ресурс громади
Як ведуться роботи на об’єктах ДФРР у різних районах області перевіряє голова Житомирської ОДА Ігор Гундич.
Найсучасніший насіннєвий завод в Україні, один із найпотужніших у Європі повномасштабно розпочав свою роботу 5 вересня на Житомирщині.
- У жовтні 2014 року ми возили допомогу нашим захисникам. І уже на крайній точці, в Єнакієво, потрапили на блокпост, який захопили сепаратисти, розповідає волонтер Леонід Войнаш.
Сергій Пастух
Антифейк — ответ российской пропаганде о Мариуполе

«Самое обидное, что в информационной войне всегда проигрывает тот, кто говорит правду, он огра...

Andrey Sobolev
Росія може вдатися до провокацій на День незалежності України

Починаючи з 2014 року, на День незалежності України, Росія та підконтрольні їй бойовики, запекло обс...

Микола Череднік
ФЕЙКИ МІСЬКОЇ РАДИ

Вперше відчув на собі, як влада намагається маніпулювати громадською думкою, перекручуючи факти. Мов...

Сергій Форест
Геннадий САВЧЕНКО: За прошлый год наша служба автомобильных дорог план выполнила полностью! ФОТО

Группа житомирских журналистов попыталась разобраться с состоянием дорог в регионе и встретилась с р...

Жанна Бороздіна
Меценати-лісівники спільно з волонтерами продовжують підтримувати Українську Армію

Лісівники Житомирщини продовжують надавати велику допомогу Українській Армії. Зокрема, за підтримки ...

Житомирські новини
Микола Суслик: Про перші успіхи Житомирщини у впровадженні медичної реформи
Микола Суслик: Про перші успіхи Житомирщини у впровадженні медичної реформи
Це питання назрівало давно. І через медіа, які без етики звертали увага на роботу депутаток, і через політичні дискусії в залі, і через невідповідність стандартам збалансованості певних рішень. Вінниця, Харків, Одеса, Хмельницький - одні з перших міст, які підхопили світовий тренд, а саме рівні можливості для всіх членів суспільства.
Будучи членом Всеукраїнської асоціації із паблік рілейшнс (UAPR), отримала в користування цікаву презентацію. Від сьогодні планую серій публікацій. Зокрема, темою сьогоднішньої обрала - "Мачо відходять в минуле". Мова йде не про дискотеки та кафе, а про державний сектор, політику, бізнес.
Посміхнись  
- В Житомирі судять чоловіка, який у парку Гагаріна пограбував спортсменів. Розкажіть, підсудний, як ви здійснили...

Марія Хімич: Жінка - як тіло?

11.03.2014 22:06

Не люблю, коли говорять: «Ти – сильна жінка!». Ця репліка свідчить про те, що її автор вважає загалом жінок слабкими, і якщо не вписуєшся в його світомислення, значить, ти – «сильна». Скажи чоловікові: «Ти – сильний!» і він може образитися – невже хтось у цьому сумнівається? Адже чоловіки апріорі є сильними.

Помилково називати сильною жінку, яка тягне на собі роботу, сімейні обов’язки і ще й знаходить час на висловлення своєї громадської позиції. Епічна сильна жінка – це та, яка не дозволяє звалити на себе все що тільки можна і не треба, й при цьому голосно заявляє, що теж – людина, яка має крім обов’язків, ще й бажання та амбіції. І в свідомості якої немає благоговіння перед «штанами», які як «закон» – розумні та компетентні. До речі, знаєте хоч одну таку?

Жінка, як і чоловік, є водночас і сильною, і слабкою персоною, здатною протистояти життєвим бурям, очолювати родину, бути лідером у своїй професії й піддаватися «невинним» гріхам.

Слабкою жінку в очах чоловіка робить її здатність народжувати. 

Якби жінки не мали «моду» вагітніти від близькості (іншими словами, «псувати» собі життя за п'ятнадцять хвилин задоволення (?) ), а потім відриватися від реальності на рік-три, перетворюючись на слізливу няньку-годувальницю з розпухлими цицьками, то, безперечно, світ заполонили б тільки «сильні» істоти.

Чоловіки ніколи не прагнуть наслідувати жінку (говорю зараз про гетеросексуалів): ви бачили коли-небудь чоловіка в спідниці, не рахуючи безсоромних шотландців? Жінки ж уперто намагаються вилізти зі своїх спідниць та уподібнитися чоловікові, показавши цим, що вони – рівноправні.

Проте, одягнувши штани та змивши з обличчя косметику, жінки замість міфічного рівноправ’я отримують звинувачення в тому, що втратили свою жіночність, а, отже, сексуальну привабливість для чоловіка. І це жінок дуже лякає, адже, пам'ятаєте з дитинства класичне – «не роби того й того, ти ж – дівчинка!», вони бояться втратити оту примарну владу над чоловіком, яку отримують завдяки своїй фізичній красі.

Жінка, хочеться думати, що тільки українська, страждає від своєї роздвоєності – з одного боку їй хочеться «крутити» чоловіками, користуючись їхньою жагою до її тіла, з іншого – бажає, щоб її поважали насамперед за розум та волю до підкорення кар'єрних гір.

Тому жінка, яка водночас відвідує спортзали, навіжено качає прес, демонструє налиті силою біцепси, скуповує платтячка в стилі «лялечка», черевички на високих підборах, цікавиться політикою, читає інтелектуальну літературу, має вплив на громадське життя, – майже на кожному кроці. Вона часто знервована й виснажена від такого способу життя, бо насправді хоче сконцентруватися на чомусь одному, проте суспільні стереотипи продовжують стимулювати її жерти пігулки для схуднення та читати «Так сказав Заратустра».

Варто визнати: чоловіки та жінки – різні. Але вони – рівноправні. Проте це рівноправ’я ще треба нам, українським жінкам, для чогось доводити. Чоловічий світ не бажає нас пускати у себе, демонструючи цим свою жіночну цнотливість, – а якщо й дозволяє ввійти в «браму раю», то тільки одній, отій, справжній.

Сильній?
Прикметно, що серед українських лідерів, у тому числі житомирських, майже немає жінок, вони лише виступають у ролі помічниць, телевізійних «красивих голів, які говорять» або одиничних одіозних відьом.
Українській жінці вже варто починати ламати у собі патріархальну схему. Керувати новою державою мають обидві статі.

Не дарма ж давно помітили: чим занедбаніший населений пункт, підприємство, заклад освіти, тим ймовірніше за все його очолить жінка. І навпаки – успішним прибутковим об'єктом охочіше керуватиме чоловік.

Лише жінка, ця універсальна солдатка, загартована закаляними пелюшками та добуванням сухого хліба в пустелі вкраїнської економіки, здатна займатися десятком різних справ, вигрібати авгієві стайні, й водночас залишатися зібраною навіть без заспокійливих «ста грам».

Проте далі авгієвих стаєнь жінку не пускають. А якщо й так, їй доведеться взяти політичну схиму й стати безстатевою. У будь-якому разі клеймо курви їй забезпечено.

Адже народжувати нащадків та обслуговувати чоловіків, у тому числі в ліжку, бути постійно привабливою, мати такий-сякий заробіток (ти ж жінка, тобі не потрібно велику зарплату, аби лише на помаду й панчохи вистачало) – це все в суспільних стереотипах, їх так просто не виполоти.

Але очі бояться, а жінки…

Житомирські новини