Наталя Боровська: Мені соромно за житомирських псевдогероїв

Я не тримаюсь свого депутатського мандата, хоча і заробила його нелегко – декілька місяців щоденної праці на окрузі під час виборів, кожного дня з 1 по 9 поверх ніжками, в кожну квартиру, втрачаєш по дорозі 5 кг зайвої ваги, кожного дня намагаєшся довести , що ти – не «казєл». А потім три роки депутатської «паханіни», намагаєшся вникати у всі проблеми людей, а їх не один і не два , а сотні і у кожного свої «мухи», але хочеться допомогти, тому що дійсно вважаю політики – це слуги народу. Служила. Працювала самовіддано, і навіть не ревнивий чоловік почав ревнувати до політики - так як багато часу і серця віддаю цій роботі. 

Однак на останній сесії міської ради мені було дуже не приємно від постійних словесних образ та звинувачень, штовханини, закриті двері на вхід та вихід для депутатів, повернення додому о 22.00. Тебе беруть за руки молодчики, і кажуть, що тепер вони будуть наказувати, що робити. Відчувала себе ніби в «загоні», де керують парочка дуже сміливих, а чи адекватних молодих людей. Чим такі методи відрізняються від методів Януковича? Тримати силою людей, наказувати, що їм робити, зневажати, зверхньо триматися… це такі «герої»? це така нова генерація політиків? Почніть із себе, почніть поважати, і вас будуть поважати. Я – не бидло, щоб мені наказувати і заганяти в стійло, шановні молодчики, і не ви мене обирали, щоб наказувати, що і як робити. Ви спочатку почніть працювати і робити для міста те, що буде допомагати людям жити краще. 

Мені соромно за житомирських псевдогероїв, не за таку Україну люди віддали життя на Майдані. Слава Україні! Слава Героям! Слава Ісусу Христу!

І якщо хтось захоче знову обгадити, прошу - не пишіть, а просто подумайте, що всі ми – звичайні люди, і в кожного є серце. Бережімо один одного. Добрішими треба бути. 

З повагою, депутат Житомирської міської ради 
Боровська Наталя Дмитрівна