ЖИви, ТвОри у МИРі!

ЖИви, ТвОри у МИРі! 

Житомир – місто-фенікс, відроджене із попелу Другої світової. На заході країни його називають проросійським, на сході – «западенським». Насправді це місто – багатющої історії, культури, традицій.

За майже 1130 років Житомир зарекомендував себе як прогресивне, високо інтелігентне, воістину європейське місто, готове крокувати до успішного майбутнього. Житомир і сьогодні є головною артерією, що з’єднує Центральну та Східну Європу. Саме у цьому місті пульсує кров і б’ється серце не лише Полісся, а й України – держави освіченої та цивілізованої. У Житомирі жило багато талановитих видатних людей, а молоде покоління житомирян, будьте певні, за найближчі роки зробить це місто ще більш вишуканим та красномовним.

Житомир навдивовижу комфортний і компактний. Піші прогулянки тут є не вимушеною необхідністю, а поривом доброї волі заради естетичної ейфорії. А як інакше?! Ви вдивіться у ці просторі, повні свободою вулиці - таких ви не побачите у Львові, Чернівцях чи Донецьку. А скільки тут зелені?! Це вам не столичні асфальти! Гріх повногрудно не вдихнути аромату житомирського життя.

Що стосується архітектурних надбань. По-перше, місто виросло на трьох скелях гір Замкової, Охрімової та Петровської. Розростався Житомир від колишнього замку засновників. На згадку про давнину залишилися пам’ятний камінь у затишному сквері, підземні ходи на глибині 5-8 метрів, а також букет архітектурно безцінних будівель.

І так в історичному серці Житомира, на горі Замковій, ви побачите неоренесансний будинок колишнього Магістрату, один із найстаріших у місті костьол Святої Софії, неподалік 26-метрову дзвіницю, Хрестовоздвиженську церкву, поблизу якої, на місці в’їзної брами до Житомирського замку, зберігся давній хрест. Буквально в кроці звідти розташований у Єпископському будинку - Краєзнавчий музей, багатство якого налічує понад 150 тисяч експонатів. Нещодавно на Замковій заклали капсулу Музею Природи, відомого експозиціями «Метелики світу» й «Аномалії людського тіла».

Архітектурним скарбом є й релігійний Житомир. Одним із найбільших в Україні є Кафедральний Преображенський собор в центрі міста. Близько чотирьох тисяч вірян одночасно можуть бути присутніми тут на божественній літургії. Службу на трьох мовах (українській, російській, польській) відправляють у Житомирському католицькому семінарському храмі Святого Іоана з Дуклі. Своєю красою вражають відомі лютеранська кірха, Успенська (Подільська) церква, дерев’яний старообрядський храм, а також Свято-Михайлівський кафедральний собор, при якому нині діє духовна недільна школа для малюків та молоді. Особливої уваги заслуговує жіночий монастир Святої преподобномучениці Анастасії Римлянки на Мальованці. Споруджений на розвалинах давньої графської садиби, монастир зараз активно відбудовується і проектні розробки обіцяють – це буде ще одне диво житомирської землі.

У Житомирі є безліч місць, про які можна безперестанку розповідати. Втім краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Маю на увазі елегантну модерну будівлю Літературного музею на Київській, де зібрано більше 5-ти тисяч меморіальних речей, автографів, фото, документів відомих українських письменників та художників. Це і найстаріше дерево обласного центру – 250-річний дуб 20 метрів заввишки на Любарській, біля якого любив відпочивати польський письменник Ігнацій Крашевський. Варто відвідати літературно-меморіальний музей критика, публіциста, літератора, котрий деякий час проживав у нашому місті, Володимира Короленка, а також музей пожежної охорони Житомира. Побачити особняк житомирського адвоката, нотаріуса Івана Філіпова, що на Великій Бердичівській; руїни келій єзуїтського монастиря, на початку вул. Черняховського; водонапірну башту заввишки 31 метр, котра колись виконувала основні функції із життєзабезпечення міста, а тепер тут розміщено кафе, де готують чи не найсмачніші в місті курячі відбивні з ананасом :)

Більш як 200-літню історію має й театральне мистецтво Житомира. Найпершим у місті був дерев’яний театр, збудований Волинським губернатором Камбурлеєм, приміщення якого колись згоріло дотла. Вишукану будівлю із каменю – колись театр, тепер – красуню обласну філармонію ми отримали завдяки канцелярській помилці розпорядників коштів, котрі переплутали фінансування житомирського театру із київським. Згодом, на майдані Соборному виросла й гранітно-скляна споруда сучасного драмтеатру. Та головне у мистецтві, звісно ж не будинки, а хист режисерів та гра акторів. Невмирущий спадок старого покоління театралів у доповненні із енергією та талантом нової генерації приніс Житомирському драмтеатру всеукраїнську славу сьогодні.

Одна із центральних площ міста носить ймення житомирянина, творця радянського ракетобудування, ідеї якого допомогли запустити в космос перший штучний супутник Землі – Сергія Корольова. Тут же і височіє пам’ятник геніальному інженеру. Працює у Житомирі й єдиний в Україні музей космонавтики. Установки, спорядження, що побували в космосі і фантастичні ілюмінації, музика та навіть освітлення – буквально все тут створює екзотику космічної атмосфери. Гордістю музею є капсула, презентована NASA, з грунтом Місяця, а також розроблена до 25-річчя зі старту унікальної транспортної системи «Енергія - Буран» космічна експозиція, на відкритті якої побував льотчик-випробувач Бурану, перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Космічним у Житомирі є й парк, що носить ім’я першого у світі космонавта Юрія Гагаріна. Хороша музика в плеєрі, зручне взуття і бажання роздивлятися – найнеобхідніші речі у прогулянці парком. Пройтися Старим Бульваром, біля каскаду з фонтанів, вийти на другий найвищий у країні пішохідний міст або ж помилуватись краєвидами із оглядових майданчиків, покататися на атракціонах, ковтнути адреналіну із джамперами або спуститися східцями вниз на набережну Тетерева – вибір за вами.

Пізнавальною буле й піша прогулянка до Монументу Слави на Корбутівці. Це можна зробити малою вуличкою, що веде від парку Гагаріна, або ж пройтися мостом через Тетерів. Діло ваше. Втім зробити це потрібно неодмінно. Адже саме там, від вічного вогню, видно Житомир у всій його красі. А якщо пройти трохи вглиб до скель – потрапите до міської дамби «Голови Чацького». Саме про історію назви цієї та інших скель житомиряни можуть розповісти вам чимало фантастичних легенд.

Побувати варто і в місцевому Гідропарку, де окрім високорослих дерев ви ще й зустрінете привітних білочок та навіть зможете їх погодувати. Влітку пляжі Гідропарку заповнені відпочиваючими, атракціони – дітлахами, а в інші пори року житомиряни приїздять сюди подихати ароматним хвойним повітрям.

Якщо ж ви зголодніли, можете перекусити у парку або ж повернутися ближче до центру міста. Наприклад, на Михайлівську – пішохідну вулицю Житомира. Традиція ця характерна для багатьох європейських міст. Та все ж Михайлівська у Житомирі особлива тим, що нею потрібно не просто ходити, а ще слухати й дивитись. Тут і музична школа Лятошинського, і театр ляльок, і виставки художників із усієї країни. До того ж тут варять найсмачнішу в місті каву. А от вночі Михайлівську оповиває атмосфера романтики, казковості і того, що захоплює і закручує у чарівну невідомість. Недивно, що саме це й приваблює до вулиці закохані пари.

Житомир – місто мостів, високих підборів і рогатих тролейбусів. Місто свободи і поміркованості. Ідеально підходить для людей, котрі люблять жити в мирі і творити. Так, ми дещо забарилися із пошуками головної «родзинки» міста, зате зрозуміли наскільки багато можуть, знають і вміють навдивовижу талановиті, працьовиті, різносторонні житомиряни. Побувати тут варто хоча б тому, щоб переконатися, що це не передмістя столиці. Озбройтеся хорошим екскурсоводом, бажанням пізнати Житомир пішки і межі вашої свідомості розширяться далеко за асоціативне обмеження житомирськими шкарпетками та морозивом:)

                                                                                                                                            Маргарита ВІЛЬНА