RSS
П'ятниця, 24 травня 2019, 06:53
Суспільно-інформаційний ресурс громади
У Житомирі продовжується реконструкція обласного онкологічного диспансеру – тривають внутрішні роботи.
Рятувальниками проведено охолодження запірної арматури підземного резервуара та подано пінну атаку.
Сотрудники СБ Украины задокументировали получение сообщниками от местного частного предпринимателя двух «траншей» взятки по пятьсот американских долларов.
Також, за словами урядовця, Центр надаватиме підтримку й українцям з інших областей України, які потребуватимуть допомоги.
Irinka Belova
Чому Росія хоче звинуватити Україну в тиску на свободу слова

За роки війни на Сході Україна відчула гострий всебічний тиск агресора, спрямований на формування не...

Мірон Степанюк
Шахраї, чи пастка для довірливих

В мережі Інтернет розміщується безліч пропозицій та обіцянок від Духовного центру «Відродження...

Микола Череднік
МІСЬКА РАДА ВЧЕРГОВЕ ПРИЙНЯЛА НЕЗАКОННЕ РІШЕННЯ

З 11 лютого до навчальних закладів міста не будуть допускати дітей, які не мають довідки про щепленн...

Віктор Мельниченко
У Житомирі 3 тисячі вірян вшанували чудотворну Подільську ікону Божої Матері

Сьогодні православний світ святкує стрітення Володимирської ікони Пресвятої Богородиці. А кілька дні...

Сергій Пастух
Антифейк — ответ российской пропаганде о Мариуполе

«Самое обидное, что в информационной войне всегда проигрывает тот, кто говорит правду, он огра...

Житомирські новини
Сергій Сухомлин: Як зроблю 70% обіцяного, тоді піду на другий та останній строк
Сергій Сухомлин: Як зроблю 70% обіцяного, тоді піду на другий та останній строк
Це питання назрівало давно. І через медіа, які без етики звертали увага на роботу депутаток, і через політичні дискусії в залі, і через невідповідність стандартам збалансованості певних рішень. Вінниця, Харків, Одеса, Хмельницький - одні з перших міст, які підхопили світовий тренд, а саме рівні можливості для всіх членів суспільства.
Будучи членом Всеукраїнської асоціації із паблік рілейшнс (UAPR), отримала в користування цікаву презентацію. Від сьогодні планую серій публікацій. Зокрема, темою сьогоднішньої обрала - "Мачо відходять в минуле". Мова йде не про дискотеки та кафе, а про державний сектор, політику, бізнес.
Посміхнись  
- Чиновник запізнився на роботу та змушений писати пояснювальну записку: - Я прийшов на роботу о 10-00, а не в 09-00, тому що до 10-00...

Житомирська обласна телерадіокомпанія – команда креативних професіоналів

15.11.2014 20:40

День працівників радіо, телебачення та зв'язку Україна буде святкувати традиційно 16 листопада. Для колективу Житомирської обласної державної телерадіокомпанії - це останнє професійне свято в нинішньому статусі. Адже напередодні, 7 листопада, Кабмін ухвалив рішення про створення ПАТ «Національна Суспільна телерадіокомпанія». Статутний капітал товариства формується за рахунок об'єднання майна таких медійних активів держави, як Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія, Державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба УТР", ТРК "Культура", обласні державні ТРК, державна ТРК "Крим", держорганізація "Київська державна регіональна ТРК", "Севастопольська регіональна ДТРК", Криворізька регіональна ДТРК "Криворіжжя", Новгород-Сіверська регіональна ДТРК "Сіверська" та Українська студія телефільмів "Укртелефільм". Усі ці організації, відповідно, ліквідуються.

Що відзначатимуть «обласники» 16 листопада – День народження телерадіокомпанії нового покоління чи прощання зі старим добрим обласним телебаченням і радіо?! Можна сказати лише одне: таким, як був, улюблений «Колосок» більше не буде ніколи. Тому ми вирішили зупинити мить і закарбувати на сторінках паперу історію й сьогодення Житомирської ОДТРК, аби за рік повернутися і порівняти.

Чи можуть уявити новітні реформатори, які на хвилі революції злетіли на кар’єрні небеса, як то було створювати телебачення в місті Житомирі на зорі незалежності? І що то за кропітка праця – цеглинка за цеглинкою вимуровувати обличчя обласного телеканалу, створювати власні програми, відшуковувати молоді талановиті кадри, завойовувати свого глядача. А як досягнути того, аби FM-радіостанція, яка є складовою державної телерадіокомпанії, витримала конкуренцію з попсовими приватними «ефемками», утримала популярність серед слухачів і водночас зберегла інтелектуальний контент. А як зберегти проводове радіо в час, коли хіба лише лінивий не закликає здати кілометри проводів на металолом і всім дружно ринутися в Інтернет?! І як пояснити молодим зухвалим реформаторам, що для бабусь і дідусів у поліській глибинці Обласне радіо – це щось більше ніж пластмасовий настінний приймач на кухні. Це – наче член родини, якого слухаєш кожного дня і який чув твої радості і печалі протягом майже восьми десятиліть. Це частинка дитинства, яка розвивалась, дорослішала, крокувала в світле майбутнє разом з тобою.

На сьогодні аудиторія телеглядачів і радіослухачів житомирського мовлення нараховує понад 1 млн. людей. Чи могли уявити собі це на межі 80-х – 90-х ентузіасти на чолі з Віктором Бойком. Вони й не задумувались над цим. Просто робили свою справу.

У 1986 році Рада Міністрів СРСР видала розпорядження про створення матеріально-технічної бази для виробництва телевізійних програм у 86 областях, краях та автономних областях. Серед названих була і Житомирська область. Як розповідає Віктор Бойко, телецентр згідно з тими документами мали ввести в дію у 2000 році.

Така далека перспектива не додавала настрою, і Віктор Якович звернувся до обласного комітету партії, облвиконкому та Республіканського комітету з телебачення і радіомовлення з пропозицією наблизити термін створення телебачення. Тодішній перший секретар обкому партії Василь Кавун з розумінням поставився до цієї ініціативи. Однак світла ідея зайшла в глухий кут, адже не передбачалися ні фінансові, ні матеріальні ресурси для будівництва телецентру. Та журналісти зрозуміли, що потрібно діяти негайно.

У 1989 році тодішній перший секретар обкому партії Володимир Федоров погодився віддати в оренду частину будинку політосвіти, що вже називався громадсько-політичним центром, для обладнання апаратно-студійного комплексу обласного телебачення. Та без труднощів не обійшлося.

Справа ускладнювалася зокрема й тим, що технічні засоби для телебачення в Союзі виробляли тільки підприємства військово-промислового комплексу. Добирався до них Віктор Бойко часто далекими, обхідними шляхами. Бував у Кіровограді і Кишиневі, літав до Ленінграда, Новосибірська, Москви, Шауляя, Нижнього Новгорода, побував у Братиславі. До речі, найкраще на той час обладнання виробляли в Литві. І всюди допомагала винахідливість та небайдужі люди.

Гроші тодішні за їхню платіжну неспроможність прозвали "дерев’яними", тому всі фінансові розрахунки заполонив сумнозвісний бартер. Обладнання обмінювали на цукор, борошно, крохмаль, крупи, полірований капустянський граніт. Навіть стареньку "Волгу" обміняли на чотири студійних магнітофони.

Віктор Бойко розповідає, як вдалося «вибити» велике партійне приміщення в центрі міста:

«Після серпневих подій 1991 року громадсько-політичний центр, в якому ми орендували частину приміщень, опечатали, а майбутніх телевізійників не пустили на роботу. Особливо войовниче була налаштована міська рада, якою тоді керував колишній викладач політекономії Віталій Мельничук: "Центр - партійна власність, отож і ваше телебачення партійне, тому не маєте ніякого права на це майно". Однак я домігся, щоб до вечора печатки зняли. Адже, як виявилось, володарем центру була не міська, а обласна рада. Тоді облвиконком очолював Антон Станіславович Малиновський. Він запропонував сесії обласної ради передати приміщення на баланс облтелерадіо. Сесія підтримала пропозицію».

Радості колективу, який формувався, не було меж. Адже небайдужі люди стали господарями всього приміщення та майна, яке в ньому знаходилось. У великому залі засідань на 700 місць після його реконструкції створили п`ятикамерну відеостанцію для запису музичних, концертних та розважальних програм. .

На кінець 1992 року обладнали дві студії, мали пересувну телевізійну станцію "Банга". 4 грудня того ж року повноформатно вийшли в ефір - дві години на добу. Цей день вважають днем народження обласного телебачення

Протягом двох десятиліть у стінах обласної державної телерадіокомпанії зростали, формувались і міцнішали знані нині журналісти, багато з яких стали зірками всеукраїнського рівня. Сьогодні це всім відомі імена - Анжеліка Нестерчук, яка зробила відверті інтерв'ю з усіма зірками естради і кіно, які бували в нашому місті; Ірина Антонович, Наталія Петрусенко (Мосейчук), Юрій Кот, які стали ведучими на центральних каналах; Михайло Синьогуб, Володимир Шолдрук, Юрій Омельченко, Ніна Собкович, які й нині продовжують створювати соціально значимі телепроекти. Нинішній генеральний директор Житомирської ОДТРК Василь Головецький, крім журналістського хисту, є талановитим письменником. Глядачі добре знають програми Людмили Натикач, Тетяни Лещенко, Івана Натикача, Сергія Богінського, Ірини Грач, Антоніни Тугас, Оксани Крук, Костянтина Головчанського, Таміли Нестерук, Ярослава Власюка, Артура Самарцева, Олександра Райковського, Дмитра Клименка, Ольги Степуренко. Більшість майстрів мікрофону та диктофону мають звання заслужених журналістів України.

З обласного музично-драматичного театру свого часу на телебачення прийшли головний режисер, заслужений артист Володимир Савченко, Леонід Харшан, Леонід Ярмоченко, заслужений артист України Володимир Берелет. На телеканалі «Житомир» по-новому розквітнув талант режисера, композитора, поета Костянтина Яновського, який разом з Володимиром Берелетом створив культову програму «Жарт-клуб «Побрехеньки». Прийшли працювати на ТВ і радіо учасниці легендарної команди КВН «Девчонки из Житомира» Вікторія Лук’яненко і Таміла Бутко.

Враховуючи сучасні реалії, в 2007 році на телебаченні створили ньюз-рум - кімнату для пошуку, моніторингу та узагальнення телеінформації. Головним в цій ідеї стало те, що ньюз-рум дав змогу відмовитись від відеоплівок і копіювання файлів. Просте проходження відеомонтажу, титрування, запису голосу за кадром, дало журналістам повний контроль над власними сюжетами. Універсальними журналістами стали й працівники обласного радіо та FM-радіостанції "Житомирська хвиля". Вони освоїли сучасні технологічні навички. Кожен з них крім того, що вміє працювати з комп'ютером, володіє сучасними редакційними системами, а також монтує програми в радіоньюз-румі.

Яскравою сторінкою в новітній історії обласного телебачення стало створення програми «Ранок на каналі «Житомир», над якою працює дружна команда креативних молодих людей під керівництвом Анжеліки Нестерчук. Щодня в ефір виходять програми Ольги Груп-Сікори, Катерини Тарасюк, Аліни Бойко, Віктора Мельниченка, Тетяни Іскоростенської. Глядачі Житомирщини прокидаються з програмою «Ранок», а найменші телеглядачики засинають з програмою «В гостях у Ксені». Цікаві гості, видатні краяни приходять на зустріч з глядачем у програмах «Ретроспектива», «Земляки», «Мамина доля», «Поговоримо щиро», «Віч-на-віч», «Як на духу», «Вечірні зустрічі з Анжелікою Нестерчук», «В об’єктиві». Актуальні теми сучасного життя висвітлює «Гаряча лінія», «Соціальні пріоритети». Усіх з особистими святами вже багато років вітає «Подарунок від душі».

Але в телевізійному просторі журналісти відчувають себе справжніми професіоналами лише в тандемі з операторами. Завдяки операторській майстерності, за 22 роки журналісти обласного телебачення отримали багато призових місць на міжнародних фестивалях та конкурсах. Сьогодні Житомирська ОДТРК пишається такими метрами операторської справи як Сергій Базилюк, Ігор Грач, Максим Возний, Юрій Киричук, Сергій Кобилянський, Віктор Підвисоцький, Олександр Трачук, Олександр Данилюк, Микола Подолян, Кирило Заремба, Володимир Рябуш, Сергій Бондаренко та Ігор Кучин, який віднедавна працює на телеканалі «1+1».

Усе це – Житомирська обласна державна телерадіокомпанія. Сьогодні вона називається саме так. Як буде називатися завтра – побачимо. Однак дух житомирського телебачення і радіо залишиться незмінним і незламним, як би не змінювались назви. Адже девіз телевізійників і радійників: «Для Вас – тільки правда. Для Вас – тільки справжнє. Все наше життя - для Вас!»

Сергій Петренко

Житомирські новини