RSS
Вівторок, 22 квітня 2025, 13:08
Суспільно-інформаційний ресурс громади
На Житомирщині триває весняна кампанія з висадки лісу. Цього тижня на ділянці площею 3 гектари висадили сосну, березу та яблуню. Область продовжує лідирувати в реалізації програми «Зелена країна», і якщо вдасться зберегти темпи, до кінця року по Україні буде висаджено 1 мільярд дерев.
Відбулася 26-та сесія, де ключовим стало затвердження звіту про виконання Програми соціально-економічного розвитку за 2024 рік. Попри війну, минулого року вдалося спрямувати 3,5 млрд грн на оборону та ЗСУ, збудувати фортифікації (понад 2 млрд грн), передати тисячі дронів та сотні авто, укріпити критичну інфраструктуру, підтримати ветеранів, залучити 1,8 млрд грн міжнародної допомоги та забезпечити зростання експорту на 45%. Значні кошти інвестовано в медицину та освіту.
На Житомирщині відбулося виїзне засідання комітетів Верховної Ради. Начальник Житомирської обласної військової адміністрації Віталій Бунечко обговорив з народними депутатами наставництво — важливу форму підтримки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це можливість для дитини мати поруч дорослого друга й порадника, особливо перед виходом у самостійне життя. Під час діалогу напрацювали низку рішень, які дозволять зробити механізм наставництва простим, зрозумілим і безпечним.
Сьогодні, 04 квітня, у Житомирській ОВА відбулася нарада щодо реалізації державної Стратегії ветеранської політики. Начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко, разом з Міністром у справах ветеранів України Наталією Калмиковою, народними депутатами, а також керівниками громад і районів обговорили найбільш актуальні питання, від яких сьогодні залежить активне та повноцінне життя наших ветеранів.
Дмитро Погреблян
І навіть незважаючи на постійні обстріли ворога по енергетичній структурі та постійні відключення світла, українці не опускають руки та продовжують ходити на роботу, працювати.

І навіть незважаючи на постійні обстріли ворога по енергетичній структурі та постійні відключення св...

Олена Рибчинська
На межі демографічної катастрофи

    Українці масово вивозять дітей з країни. За словами директора однієї з дистанційн...

Віктор Сахно
Чи можливе завершення російської агресії, шляхом дипломатичного тиску на рф, який запроваджує Україна?

           Аналізуючи події останніх днів, саме цим зараз активно займ...

Сергій Кузьміних
Хто вийде переможцем: армія чи ухилянти?!

Чи існує в Україні чесна журналістика? На щастя, ще досі існує. Ми знаємо приклади справжніх профі, ...

Віктор Третяк
Погляд на ситуацію з мобілізацією очима співробітника ТЦК

Усі канали та пабліки зараз тільки й роблять, що розповідають про свавілля військкомів, про те, як ч...

Житомирські новини
Житомирський десатник розповів, з чого ефективніше знищувати ворожі повітряні цілі
Житомирський десатник розповів, з чого ефективніше знищувати ворожі повітряні цілі
Поліцейські пропонують долучитись усім охочим, у першу чергу студентській молоді, до превентивної роботи та підвищення правової обізнаності суспільства. Конкурс триватиме до 12 травня та має на меті створення низки соціальних роликів із порадами, як уберегтися від шахраїв. Продаж неіснуючих товарів, телефонні шахрайства, псевдоволонтерство – найпопулярніші схеми, до яких вдаються ошуканти. Чи не щодня до поліції Житомирщини надходять повідомлення від потерпілих про те, що вони стали жертвою кіберзлочинців.
В Україні продовжено запис до 8 бригад «Гвардії наступу»: «Сталевий кордон», «Червона калина», «Лють», «Рубіж», «Спартан», «Кара-Даг», «Буревій», «Азов». Вони мають зміцнити українські сили під час майбутнього контрнаступу та звільненні територій від ворога. Це бригади Національної гвардії, Національної поліції та Державної прикордонної служби. «З ворожою піхотою в нас розмова коротка. Тільки вони починають штурм – одразу отримують по зубах і бажання штурмувати наші позиції відпадає. Ми їх навіть іноді чекаємо. Але недооцінювати ворога не варто», — боєць бригади «Рубіж».
Посміхнись  
- Чиновник запізнився на роботу та змушений писати пояснювальну записку: - Я прийшов на роботу о 10-00, а не в 09-00, тому що до 10-00...

Житомирянка Ірина Ярмоленко: В Росії надихають любити Україну ще більше

10.01.2014 10:43

Збираюся з думками, аби почати есе про Київські торти, викрадачів снів в потязі, московський лабіринт та нахлібницю Україну.

За кілька хвилин мама пропонує подивитися телевізор разом (щоправда на СТС та Первый більшість цих фільмів показали кілька днів тому) – я все одно радо погоджуюся, бо ці фільмі на наших каналах інші: вони не лише в українському перекладі, вони з нашим духом, нашими жартами, вони НАШІ.

Рекламна пауза: анонсують фільм і показують перон. Мені пригадується, як за день до Нового року, я в Києві дістаю квитки для перевірки і даю російській провідниці, а вона у цей час нарікає на пасажира, який курить біля неї. За її словами в Росії все інакше. Згодом, там я справді не бачу курців на вулицях, а ось на Київському вокзалі в Москві на пероні хоч відбавляй(українці чи що).

Заходжу у вагон і хочеться їхати три доби: все чистенько, гарненько, поряд сидять охайні попутники. У кожного другого кілька «Рошенівських» Київських тортів, я не виняток. Замовлення рідні ще зробили за кілька днів: кажуть жодна підробка ні на йоту не задовольняє смакові рецептори.

Вночі починаються тортури від викрадачів снів – представників митниці. Не встигаєш задрімати, як провідник вмикає світло і радить діставати паспорти. Згадуючи, свій Майдан, думаю чи пропустять – понатикавши у своїх комп’ютерах дані з документу – бажають щасливої дороги як українські, так і російські представники митного органу.

О шостій прибуваємо в Москву, за нашим часом це лише четверта. Я йдучи - сплю. Пробуджуюсь від кількості поліції, псів та заходів безпеки. Мій рожевий чемодан проходить кілька перевірок, подібних як в аеропортах. За кілька днів до нашого приїзду, було кілька терактів у Волгограді.

Московське метро зі своєю кільцевою нагадує «кільця Аду», справжній лабіринт, де одне місце може мати кілька значень і назв. Можливо, саме за такі «містичні» послуги воно і коштує 44 рублі – 11 наших гривень. Поки їдемо читаємо оголошення: робота, потрібен водій електропотягу – 90 тисяч рублів(23 тисячі гривень). «Тоді й можна за 44 рублі їздити», - з мамою в один голос заявляємо.

Поки добираємося до Серпухова, який майже за 100 кілометрів від Москви, робимо ставки, що о 8 чи 9 ранку вже на вулиці буде світло. Розвиднятися починає близько 10 – ось вам «стабільній» зимовий час, який не давить на психіку. До речі, згодом в пресі читаю про недосконалість такої «реформи» і про можливе повернення до літнього часу.

Зустрічають нас близькі дуже радо: ще з порогу згадують про Майдан, революцію і Європу. Ти собі внутрішньо нагадуєш, що в гостях, усміхаєшся та мовчиш. За чаєм дістаєш гаджети, показуєш фото, розповідаєш про 30 листопада, потім 1 грудня, про дітей, журналістів, політиків, які маніпулюють – в очах рідні знаходиш розуміння, але стьоб навіяний міфами від Кісєльова не зникає. Мені стає зрозуміло, що про Асоціацію росіяни знають ще менше та викривленіше, ніж «протайоженські» українці.

Пропонуєш дати аргументи або навіть інтерв’ю, чому так агресивно налаштовані проти України-Європи – окрім емоцій та жартів, і слів «закрили тему» нічого не отримуєш.

Лише згодом мій кузен каже, що злий на Україну через подорож автівкою, де українські ДАІшники зупиняють кожні два метри лише через те, що на авто російські номери. «Саме тому ми і в Європу хочемо», - думаю я.

Також кузен злиться, що Україні 15 мільярдів «дали», а їм підвищили ціну на газ. Ще й останнім часом стабільність у них, каже, якась нестабільна. Хоча за 5 років Серпухов, на відміну від Житомира, розбудувався. Його вже можна вважати Москвою, нам же до Києва як до неба, поки.

У ці дні ми говоримо і про українські чорноземи, а тому і смачніші продукти українські та страви з української кухні. Також гуляємо магазинами, де я порівнюю їхні ціни із зарплатами – як і в нас рівень життя у всіх різний, тому до однозначних висновків не приходжу. В пресі російській, я ніби і знаходжу незалежну журналістику, але тема України у всіх газетах розкрита лише «міфізовано» та викривлено.

Тим не менш! Точно знаю ніщо і ніяка політика не вплине на те, що люблю свою рідню і свою Україну.

Про Різдвяну ніч і повернення в Київ годі говорити. У сусідньому купе заробітчани, понапивавшись, голосно співали не лише пісень, а й лайок. І дехто з них говорив про Польову, тому мені здалося, що ці заробітчани наші житомиряни. І, хіба що з огляду на брутальну поведінку цих чоловіків, мені здається нам рано підписувати асоціацію. В Росії ж мене надихнули саме на Європу

Житомирські новини

Житомирські новини