Житомир продовжує підтримувати українських військових на Сході. Допомогу на 200 тисяч гривень нещодавно зібрали і відвезли в зону АТО для хлопців 95-ої окремої аеромобільної бригади активісти ГО «Сила людей», серед яких і депутат Житомирської міської ради Юрій Мойсеєв.
Що ж спонукало Юрія Володимировича залишити рідний спокійний Житомир, свою сім’ю і поїхати не тільки у звільнені міста на Сході, а й у місця справжнього пекла – у перестрілку?!.
Кореспондент газети «Місто» зустрівся з депутатом та з перших уст дізнався подробиці небезпечної і важкої поїздки.
– У мене було 10 причин не їхати на Схід і тільки одна, щоб поїхати. Я просто не маю права стояти осторонь у той час, коли наші хлопці, які щоденно звершують героїчні подвиги ціною власного здоров’я і життя, потребують допомоги і підтримки. До того ж мешканці нашого міста, які жертвували для українських військових, хотіли бути впевненими, що хлопці отримають допомогу у повному обсязі.
– Скільки часу збирали допомогу і що саме житомиряни передавали українським військовим?
– Наша організація чотири дні проводила акцію «Повертайтеся живими». Під час акції волонтери збирали допомогу в одному з найбільших торгівельних комплексів Житомира. Ми не закликали житомирян жертвувати свої фінанси, а просили їх передавати речі і продукти харчування. Саме це, дозволило зібрати допомогу на суму понад 200 тисяч гривень. Люди розчаровуються в організаціях, які збирають гроші на допомогу, бо, на жаль, ледь не у кожної п’ятої з них значні суми кудись зникають.
Першочергово житомиряни передавали військовим те, у чому вони мають найбільшу потребу. Такий список нам надало керівництво 95-ї бригади. Зокрема, консерви, шкарпетки, тушонку, домашню консервацію, серветки, медикаменти, засоби особистої гігієни. Бувало, що одні і ті ж самі люди по декілька разів підносили допомогу.
– Що Вас найбільше вразило по приїзді на Схід?
– Враження різні. Страшно було побачити результат і масштабність подій на Сході. Розумієш, що по телевізору всього не показують, та й передати все просто не можливо. Міста і села дуже зруйновані. Налякані люди тихо розповідають і про жертви серед мирного населення, і про те, як знаходять тіла сепаратистів по кущах, від яких в населених пунктах вже стоїть сморід. Натомість Росія і не думає забирати своїх покійників серед найманців і військових, мабуть, щоб і надалі заперечувати свою причетність.
Попри всі ці жахіття, мене найбільше вразив дух наших хлопців-військових. Вони воюють не за гроші, а готові стояти до кінця за цілісність України, за життя дітей і жінок.
– Як Вам було на Сході? Що їли, де ночували?
– Намагалися якомога більше поспілкуватися з нашими хлопцями, передати їм слова вдячності і підтримки від житомирян. Дуже важливо, щоб вони знали, що ними пишаються, їх підтримують і на них чекають.
Ми 2,5 доби були в дорозі, а на Сході заночували на блокпості. Поскладали у машини пляшки з водою, зверху положили бронежилети і намагалися поспати, та, відверто кажучи, не зовсім вдавалося, бо блокпост обстріляли.
Їли разом із військовими гречану кашу. Зрозуміло, що особливого меню у них немає. Та й із чого його складати, коли часто не знаєш, чи будеш їсти завтра.
Ми привезли із собою картоплі, чим дуже порадували хлопців. Вони у той же вечір її насмажили і їли, як дуже цінний продукт.
– Що говорять прості рядові про діяльність керівництва української армії, бо ж ходять чутки щодо зрад?
– За словами самих рядових, дійсно дуже багато військових високих чинів ганебно за гроші продають ворогам інформацію про наші місця дислокації, маршрути, майбутні операції.
Солдати розповідають, що неодноразово їм рятувало життя те, що вони відходили від погоджених маршрутів. Потім, як з’ясовувалось, на цих маршрутах на них чекала засідка.
Звичайно не всі офіцери – зрадники. Є ті, які до останнього залишаються зі своїм взводом, навіть в умовах нерівних боїв. Коли наша бригада брала гору Карачун, їм доводилося ловити сухарі, які скидали парашутами, та пити дощову воду.
– Як зустрічають українських військових мешканці звільнених міст на Сході?
– Значна частина людей зараз уже зустрічають наших хлопців як визволителів. Ті, з них, хто підтримували народні республіки, із соромом говорять, що помилялися, що сепаратисти принесли у їхні міста тільки розруху, мародерство і насилля.
Загалом люди вже повертаються до своїх домівок і починають їх відновлювати. Побачивши стан доріг, комунікацій у звільнених населених пунктах, хочу сказати, що відновлення потребуватиме тривалого часу і великих коштів. Думаю, у Донецьку та Луганську ситуація буде ще гірша. Та головне для нас, щоб ці міста залишилися українськими.
– Чи приходила Вам повістка про мобілізацію? І якщо прийде, чи підете Ви на Схід відстоювати цілісність України?
– Повістку про мобілізацію мені поки що не приносили. Можливо, це пов’язано з тим, що я не проходив строкової служби в армії. Якщо повістка все-таки прийде, то сумніватися не буду – поїду на Схід.
Я не хочу, щоб таке горе дійшло і до Житомира. Хочу, щоб мої діти жили у спокійному місті, у мирній цілісній Україні.
А поки що буду і надалі робити все, що в моїх силах, щоб підтримати і допомогти українській армії. Ми плануємо в найближчий час відвезти ще допомогу нашим хлопцям.
Звертаюся до житомирян з проханням підтримати продовження акції «Повертайтеся живими».
Три дні, з 1 по 3 серпня, ми знову збиратимемо допомогу на території ТРЦ «Глобал UA». Усю необхідну інформацію можна дізнатися за телефоном: 096 62 08 618.
Альона Смолянова
16831091210_cmszoom_auto_101.jpg "Головне управління Нацполіції Житомирщини оголошує творчий конкурс")
