Напередодні найбільшого державного свята в Україні дивуюся – дослівно – «сценарію проведення урочистої церемонії покладання квітів з нагоди Дня незалежності України 24 серпня 2014 року».

У розкладі заходів, які стартують о 8-20, стандартний опис ключових персон: “збираються представники органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, студентська молодь у національному вбранні та національною атрибутикою, громадськість”.

Кількасот житомирян прийшли, аби о 8-30 взяти участь у молебні біля стели Героям Небесної сотні (цікаво, що першим молитву читав Никодим із Московського патріархату, а Ізяслав з Київського патріархату говорив про загарбників і війну). Стелою цей витвір народної творчості назвати тяжко, а радше фотовиставкою. Скільки часу минуло – досі у Житомирі немає адекватного пам’ятного знаку для вшанування, хоча безліч організацій ініціювали збір коштів, оголошували конкурси. Питання досі не вирішене, а спекуляції довкола нього тривають.

Далі, за сценарієм, шикування колони, урочиста хода, покладання квітів. Щорічно “квітковий” маршрут не змінюється. Безумовно, Чорновіл, Грушевський і Шевченко – видатні постаті. Але чому забули про наших земляків, які загинули за Україну?

Прокрутимо годинникову стрілку назад. О 7-45 мені зателефонувала в.о. міського голови Любов Цимбалюк і перепросила, що не зможе підійти до дошки Ольжича через погане самопочуття (вона, нагадаю, єдина, хто прибіг до управління міліції, коли звідти ледь не виносили кількагодинного головного міліціонера області). Любов Володимирівна, зважаючи на стан здоров’я, не була присутня і на інших заходах. О 8 ранку поза маршрутом тут зібралися представники Організації Українських Націоналістів, заступник міського голови Олександр Бочковський, голова Богунської районної ради Людмила Янушевич і голова облдержадміністрації Сергій Машковський. Завітали і житомиряни, які завжди долучаються до подібних зустрічей (хочу зауважити родину Лущуків).

За кілька днів до 24 серпня я особисто зверталася до радника голови ОДА Володимира Михальця втрутитися у ситуацію щодо патріотичного маршруту. Телефонувала йому у суботу, 23 серпня, але не пощастило почути цей голос з нотками діловитості. Напередодні, правда, відказав, що це не є його компетенцією, - і на тому дякую. Тоді переадресація керівникам міста та області – вони реагують швидко і дотримали цього разу слова.

Аби наступного разу якась подія знову не перетворилася на головний біль для небайдужих, а мобільні посадовці не вживали “пігулок” для хутенької корекції проблеми, необхідно заздалегідь подбати про рішення. Варто розробити принципово інший патріотичний шляхівець з акцентом на місцевих героїв. Саме це і передбачає відродження національної пам’яті.