Після анексії Криму з боку РФ та воєнного втручання Росії на Донбасі, питання єдиної православної церкви в Україні постало особливо гостро для українського суспільства. Однією з найбільш резонансних тем в цьому відношенні є становище УПЦ (МП) в умовах війни. Статут УПЦ (МП) вказує, що «Українська православна церква з’єднана з Помісними Православними  Церквами через Руську Православну Церкву».

Навідміну від УПЦ КП, УПЦ (МП) в такому положенні є визнаною всесвітнім православ’ям Церквою.

Підсилення негативного сприйняття суспільством УПЦ (МП) в першу чергу пояснюється трьома факторами:

1) позиція керівництва РПЦ;

Патріарх Кирило, що є одним з творців ідеології «русского мира», неодноразово називав війну на Донбасі братовбивчою, не визнає реального втручання Росії, а також неодноразово робив відверто негативні політичні заяви, щодо державного устрою України.

2) позиція керівництва УПЦ (МП);

Офіційні заяви УПЦ (МП) містять заклики до миру, проте НЕ ВИСЛОВЛЮЮТЬ ЗАСУДЖЕННЯ ВТОРГНЕННЯ РФ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ, А ВІЙНУ НА ДОНБАСІ НАЗИВАЮТЬ «БРАТОВБИВЧИМ ПРОТИСТОЯННЯМ», «ГРОМАДЯНСЬКИМ КОНФЛІКТОМ», «РОЗБРАТОМ ТА ВОРОЖНЕЧЕЮ», «ЗІТКНЕННЯМ ІНТЕРЕСІВ ЗАХОДУ ТА СХОДУ».

Також, окремого резонансу даному питанню додали ще дві події. Перша сталась під час урочистого засідання Верховної Ради у 2015 році, коли представники УПЦ (МП) – митрополит Онуфрій, митрополит Антоній та єпископ  Іона, не піднялись під час зачитування імен тих, хто був удостоєний звання Героя України за участь в обороні Вітчизни на Сході України.

Друга подія пов’язана з сюжетом-розслідуванням ТСН про передачу Сімферопольської та Кримської єпархій  на баланс Російської церкви, а також юридичним визнанням Криму частиною Росії; (https://tsn.ua/politika/cerkovniy-skandal-chi-derzhavna-zrada-upc-mp-yuridichno-viznala-krim-chastinoyu-rosiyi-ta-peredala-yiy-dvi-yeparhiyi-414055.html).

       3) факти підтримки антидержавних сепаратистських настроїв окремими представниками Церкви.

УПЦ (МП) виявилася об’єктом масового громадського невдоволення саме через АНТИУКРАЇНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ свого духовенства.

Широковисвілюваними у пресі також є факти духовної підтримки бойовиків «ДНР» та «ЛНР», спроби зриву мобілізації, заклики до Росії опановувати Закарпаття і т.п. Своїм священикам УПЦ (МП) забороняє відвідувати і підтримувати українських військових у зоні антитерористичної операції та проводити обряд відспівувавання.  

Не можна обійти стороною і питання переслідування релігійних громад на окупованих територіях східної України, діяльність яких яскраво  протиставлена позиції УПЦ (МП).

 Факти релігійних утисків на Донбасі та в Криму яскраво відображають прихильність  незаконних збройних формувань на території ДНР та ЛНР до московського православ'я і початок "хрестового походу" на Донбас за допомогою «Російської православної армії».

І хоча так звана «конституція ДНР» декларує свободу віросповідання, загальновідомими є випадки того, що сепаратисти привласнюють церковне майно, викрадають, піддають тортурам і подекуди навіть вбивають священнослужителів та прихожан, забороняють будь-яку релігійну практику, окрім сповідування православ'я Московського Патріархату та деяких інших виключень.

Найбільш широко дана проблема висвітлена в «Доповіді правозахисників, присвяченій цілеспрямованим переслідуванням релігійних громад на окупованих територіях східної України», підготовленій Міжнародним партнерством за права людини (Брюссель) спільно з правозахисною організацією «Центр Громадянських Свобод» (Київ) та за допомоги Інституту релігійної свободи (Київ) (https://old.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1557:1&catid=34:ua&Itemid=61&lang=uk). Його автори переконані, що, попри відносну обізнаність щодо наявності такої проблеми серед українців, світ дуже мало знає про переслідування релігійних громад на охоплених війною територіях Донбасу.

Моніторинг переслідувань за релігійною ознакою на окупованих територіях Донбасу, проведений Громадянським рухом «Всі разом!», представив докладні відомості про факти насильства над віруючими, серед яких – захоплення бойовиками будівель церков, їх майна, гонитва служителів євангельських протестантських конфесій,  насильство над священиками Української греко-католицької, Римо-католицької та православних церков.

Релігійна війна на окупованому Донбасі призвела до припинення існування більшості проукраїнських релігійних громад.  Тисячі християн з Донецької, Луганської областей та Криму стали вимушеними переселенцями, знайшовши притулок у різних регіонах України.

Московська церква була і досі залишається тією «зброєю» РФ проти Української держави, ефект від якої не менш потужний і руйнівний. Центральне керівництво УПЦ (МП) та священики різних санів по всій Україні, продовжують проводити добре скоординовану політику РПЦ, покликану на руйнування всього українського православного  устрою та недопущення становлення українського незалежного православ’я.