Левків

Левків — село в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 2886 осіб.

Географія
Основна артерія села — річка Тетерів, яка має чисельні притоки. Село розкинулося саме по розлогих схилах річки, а районів села навіть більше ніж в обласному центрі — Житомирі.
На території Левкова досить велика кількість лісу, функціонує лісництво.

Заснування й походження назви
Село під назвою Ловкова згадується в інвентарі м. Житомира від 1501 р., що був складений за короля Польщі Олександра і підтверджений Станіславом Августом 22 квітня 1788 р. За цим документом в Левкові жило 10 данників, що платили данину м. Житомиру медом, 18 пахарів, що платили «подимне» і 5 ловчих, що ходили на полювання для міста. Певно від того, що в селі жили мисливці воно і отримало назву Ловків, проте з середина XIX ст. поселення почало називатися Левків.

Історія
Люди в околицях села живуть з часів І тис. до н. е., поруч з селом знаходиться поселення тих часів. Починаючи з нашої доби людина тут живе майже безперервно. Поруч з селом знаходяться поселення І-ІІ, III–V, Х-ХІІІ та ХІІ-ХІІІ ст.ст.

До 1569 року, село входило до Великого князівства Литовського, однак після Люблінської унії, прилеглі землі перейшли до складу Польщі. Почалася ера польського панування: посилився національний, релігійний та економічний гніт. Відразу з включенням Правобережжя до Польщі, на всіх теренах починається масове закріпачення селянства, яке негативно вплинуло на економічне становище села.

1793, за другим поділом Речі Посполитої, Правобережжя входить до складу Російської імперії. Левків стає одним з найбільших поселень Житомирщини, активно починається уже російський процес закріпачення.

У XIX ст. село перетворилося у один з центрів цукрової промисловості Полісся, у Левкові функціонувало два заводи династії Терещенків. Тут був їх родовий маєток і селище слугувало своєрідною «столицею» регіону. Пізніше, на базі маєтку, була утворена чотирьохрічна школа, яка перетворилася і на центр грамоти регіону. За наукою сходилися всі з навколишніх сіл.

У 1862 р. на кошти прихожан в селі була побудована дерев'яна церква Преображення Господнього. Дерев'яна, з дзвіницею, на кам'яному фундаменті. До приходу належали д.Бистрі та д.Кошарища. У 1869 р. на цвинтарі була побудована каплиця.

У період національної революції 1917–1921, село Левків не раз переходило з рук в руки різних сил, проте остаточну перемогу встановили більшовики.

За часів СРСР Левків став одним з найбільших сіл України, чисельність населення швидко зростала. Відбувся швидкий розвиток хмільництва й сільського господарства. В селі функціонувало дві школи: середня і восьмирічна. Крім учнів села тут навчалися діти із навколішніх сіл Бистри, Калинівка, Клітчин.

За часів Голодомору
В 1933 та 1947 роках село пережило голод. Відмічаються випадки голодних смертей.

Німецько-радянська війна
Під час Німецько-радянської війни село зайняли німецькі війська вже 10 липня 1941 року, проте місцеве населення чинило опір, про що свідчить постійна співпраця з партизанськими загонами. На початку листопада 1943 року радянські війська звільнили село від нацистів, проте 19 листопада німецькі війська повернулися. Остаточно Левків звільнено від німців 29 грудня 1943 року. Відновили роботу лікарня, пологовий будинок, аптека, середня школа, клуб, бібліотека.

Загалом у Другій світовій брали участь 617 левківців, з них — 322 загинуло, 608 — нагороджено орденами й медалями СРСР. У 1950 році поблизу школи на Братській могилі (1943 р.) встановлено скульптуру солдата поруч з обеліском.

Постаті
Шевченко Олексій Володимирович — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014 року.

Інфраструктура
На території села функціонують млин, церква, , школа, амбулаторний пункт, будинок культури для відпочинку молоді, будується дитячий садочок, також на території селищної ради функціонують завод по виготовленню залізобетону, сільськогосподарське підприємство «Сонячний пагорб», Левківське відділення «Райпотребсоюзу» та близько десяти приватних лісопильних господарств.

Інше
На території села (поблизу школи) знаходяться залишки замку графа Івана Максиміліановича Нірода.

Історія цього села надзвичайно багата, тому уже досить довго зберігаються віковічні традиції які й досі можна спостерігати під час свят.

Левковці були засновниками с. Березина, Туровець, Млинище та інших.