Вільшанка

13224, Житомирская область, Чудновский р-н, с. Ольшанка, ул. Короченская, 1, тел. 2-14-48

Код КОАТУУ - 1825886401. Населення за переписом 2001 року становить 2007 чоловік. Поштовий індекс - 13224. Телефонний код - 4139. Займає площу 4,186 км2

Вільшанка (рос. Ольшанка) - село на Україні, яке знаходиться в Чуднівському районі Житомирської області.

Село розташоване в 4 км від районного центру Чуднова і в 55 км від м. Житомира. Чудновський Цикоросушильний завод, що випускає розчинний цикорій, розташований на території села у залізниці, що сполучає станції Козатин і Шепітовку. У селі знаходиться залізнична станція Південно -Західної залізниці Укрзалізниці Чуднів- Волинський. Напроти залізничного вокзалу стоять дві водонапірні башти, побудовані під час війни 1941-45 рр. У селі ще збереглися руїни Чуднівського пивзаводу, побудованого чехами-поселенцями в середині XIX століття.

Історія та сьогодення

У першому писемному документі про населений пункт (переписі населення) сказано: «Ревизская сказка 1795 года сентября 20 дня Волынской губернии Чудновского уезда деревни или урочища Ольшанка, принадлежащей Познанскому Яну Юзефову Мясковскому …».

Згідно з цим переписом, тут проживали три сім'ї: Матвія Гирки, Гаврила Мельника та Юзефа Більського. Перша сім'я займаласяткацтвом, члени другої сім'ї були мірошниками, третьої — хліборобами.

Інтенсивний розвиток села розпочався в 1874 р., коли приїхало четверо чехів, відряджених общиною для купівлі землі. В угоді, яка була складена 20 вересня 1874 р., сказано, що спадкоємці відставного майора Супікова — його вдова Лариса Яківна Супікова і троє дітей — продають землю площею 1050 десятин 466 квадратних сажень, яка охоплює «часть села Бабушек и две слободи Ольшанка и Мясковка со всем тем, что на поверхности земли и в недрах ея находится, и всякого рода принадлежностями …».

З документа можна зробити висновок, що назву селу давали не чехи. Скоріш за все, вона пішла від природних особливостей місцевості: заболочені ділянки були порослі вільхою, а зарослі вільхи називають вільшаниками.

Першими поселенцями були 72 сім'ї. Вони привезли свою культуру: знаряддя праці, книги, звичаї. Вже в 1875 р. ними було побудовано 15 будинків з господарськими спорудами, на що витрачено 7500 крб.

Чехи будували свої будинки із саману (суміш глини і посіченої соломи), а згодом, коли у Вільшанці був побудований цегельнийзавод, почали будувати з цегли.

У той час будувалася Києво-Брестська залізниця, яка проходили через село, тому частина чехів працювали на ній. В основному жчехи займалися сільським господарством і, в першу чергу, вирощуванням хмелю, як у Вільшанці, так і в навколишніх селах, деорендували землю.

Чехи привезли свою культуру обробітку землі. На відміну від українців, вони угноювали поля. З часом, побачивши, що чехизбирають гарні врожаї, українці почали дещо в них переймати.

Один із чехів-поселенців — Вячеслав Войцехович Кліх — побудував пивоварний завод (на початку 2000-х рр. завод повністю знищено).

Село входило до п'ятірки найбільших чеських колоній у Житомирському повіті. Воно було окремою адміністративною одиницею, тобто мало свого чеського старосту. Першим старостою був Ян Віл.

Влітку 1925 р. у Вільшанці була утворена чеська сільська рада.

У перші післяреволюційні роки чехи створили сільськогосподарське товариство імені Рози Люксембург, яке в подальшому сталоколгоспом.

У господарстві вирощувалися зернові культури, картопля, овочі, хміль, коноплі. Тут також розводили велику рогату худобу, коней,свиней, овець, курей, займалися бджолярством.

У 1937 р. у Вільшанці була своя електростанція, яка освітлювала колгоспні будівлі та будинки жителів села. Функціонували радіо-вузол, установка звукового кіно, діяла чеська школа.

Майже всі вулиці села були з твердим покриттям (вимощені камінням).

Під час Німецько-радянської війни господарство було розграбоване окупантами. Але вже в 1944 р. воно згадується, як господарство, що першим достроково виконало річний план хлібоздачі.

У роки війни багато жителів Вільшанки боролися проти фашистів у партизанський загонах Червоної армії та армії Людвіка Свободи. Багато з них загинуло.

У 1947 р., згідно з домовленістю між урядами Радянського Союзу та Чехословаччини, більша частина чехів виїхала на свою історичну Батьківщину.

В селі нині проживають люди різних національностей: українці, чехи, поляки, татари, німці, молдавани, турки, білоруси,азербайджанці, узбеки, вірмени, росіяни та інші.

На території села діють ВАТ «Монтажник», хлібоприймальне підприємство, цикорієсушильний завод, сільгосптехніка, інкубаторнастанція, коопзаготпром, райагробуд, тягова підстанція тощо. Більшість з них на повну силу не працює.

У Вільшанці є ЗОШ I–III ступенів, ДНЗ, будинок культури, пошта, сільська рада, ФАП. На початку 2000-х рр. розпочалося будівництво 2-х церков (Київського та Московського патріархату). Село повністю газифіковане.

Відомі уродженці

•          Сьомочкіна-Рижко Олена Миколаївна (народилася 22 квітня 1975 року) — українська поетеса.

•          Рихлік Євген Антонович (*1888–†1939) — славіст родом з волинських чехів, закінчив Київський університет, професор Ніженського Інституту Народної Освіти.

•          Властиміла Абжолтовська (*1904-†1995) - чеська перекладачка української літератури, письменниця, редактор, дочка знаного у Вільшанці і в Україні чеського підприємця Вацлава (Вʼячеслава Войтєховича) Кліха (*1859-†1931).

•          Сіра Галина Степанівна — поетеса.

•          Момот Антоніна Віталіївна — заслужена журналістка України, лауреат всеукраїнської премії «Золоте перо»

•          Орел Валентина Олександрівна — заслужена журналістка України.

•          Тичинський Юрій Дмитрович — доктор технічних наук.

Житомирські новини