Вільськ

Вільськ — село в Україні, в Черняхівському районі Житомирської області.

Центр сільської ради, до якої входять ще 3 села Щербини, Ялинівка, Перемога.

Розташування Вільська — від районного центру Черняхова за 14 км на південний захід і за 12 км на північний захід від Житомира. До найближчої залізничної станції Дубовець — 6 км.

Історія

Сама назва Вільськ древня і утворена від древнього поняття «вила» — злиття рік Кам'янки, Лошака і Печеринки (Синявка).

Під час монголо—татарського нашестя поселення було спалено. Лише дехто сховався в пралісах. Лишилися три чоловіки, що повернулися на попелище і відновили поселення Вільськ.

Живуть у Вільську древні роди — Коцюби та Котенки. Два пагони. Два корені місцевого населення.

В селі проживають в основному українці, але є і росіяни, поляки, до Німецько-радянської війни тут проживали і євреї.

Вільськ згадується як містечко в акті від 21 червня 1586 року в скарзі воєводича Волинського князя Іоанна Богушевича Корецького на війта Прокопа Литинського і урядника Криштофа Свинарського помістя Вільського, що належить князю Костянтину Костянтиновичу Острозькому — воєводі Київському, про те, що коли бояри, гайдуки і слуги Корецького перепроводжали через містечко Вільськ втікачів від Корецького, які втекли з володіння Острожського, то згадуваний війт і урядник разом з вільськими міщанами перебили, покалічили і навіть утопили деяких із цих бояр і слуг Корецького, а їх зброю і коней заграбили.

Село Вільськ під іменем містечко також згадується в акті від 7 січня 1650 року та в акті від 5 травня 1714 року.

У своїй книжці «Історико-статистичне описання церков і приходів Волинської єпархії», виданій в 1888 році, М. І. Теодорович повідомляє, що церква в селі Вільськ побудована в 1748 році на кошти прихожан, і цієї церкви псаломщика селяни помістили в будинку бувшої сільської школи. Звідси видно, що сільська школа в містечку працювала вже до 1748 року.

В той час в містечку Вільськ було дворів 287 ¾, прихожан 2328 душ обох полів, римокатоликів — 563 душі, баптистів — 240 душ, лютеран — 363 душі, старообрядців — 129 душ, євреїв — 28 душ.

Селяни, крім хліборобства ще займалися гончарством і свої вироби збували в Житомирі і на інших базарах Волинської губернії.

В містечку народився і довгі роки проживав відомий польський письменник Ян Дуклан Охотський, який написав свої спогади, що були видані в 1857 році вже після його смерті. У своїх спогадах він описав Коліївщину, Коднянську справу, смерть одного з керівників Коліївського повстання Івана Гонти, людей Черняхівщини.

На території Вільська в результаті археологічних досліджень знайдено знаряддя праці ще кам'яного віку (ножі, молотки, кам'яні сокири) та рештки стародавньої фортеці (земляний вал, ядра). Це говорить, що на цій території жили люди ще в кам'яний вік.

Дуже прикро, що в Житомирі вулицю, яка віками носила назву Вільської, в останній час перейменували на вулицю Перемоги. Що ж, можновладцям Житомира видніше. Але що їм історія, що їм до того, що на цій вулиці народився великий письменник Короленко, на ній бували Т. Г. Шевченко, І. Я. Франко, Леся Українка і всі, хто сюди приїздив, зупинялися на Старій Вільській вулиці, де була поштова станція. Перейменували, але не встановили історичну правду.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Пулинської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 640 осіб, налічувалось 55 дворових господарств, існували православна церква та 2 постоялих будинки[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1310 осіб (650 чоловічої статі та 660 — жіночої), з яких 1258 — православної віри[2].

Станом на 1906 рік у селі було 200 дворів і проживало 1318 осіб.

Радянська влада встановлена в січні 1918 році. 21 серпня 1920 року в с. Вільську була створена Організація незаможного селянства, куди ввійшло 217 селян. В 1923 році організовано сільськогосподарську артіль. Перший голова був А. П. Ольхович.

1927 р. у селі було 427 дворів, проживало 2011 жителів, 2138,23 — землі.

В 1929 році було організовано колгосп.

В 1933 році від голоду померло 69 чоловік, в тому числі 40 дітей. В 1937 році репресовано 34 чоловіки.

В період Німецько-радянської війни 375 жителів брало участь на фронтах, десятки в партизанських загонах, 167 чоловік загинуло смертю хоробрих, 214 нагороджені бойовими орденами і медалями. Загиблим в селі споруджено монумент Слави, на плитах вибиті їх імена. Тяжкі роки. Голод, війна, розруха.

У кінці 1943 року Вільськ було визволено від фашистських загарбників. Почалася відбудова народного господарства. З кожним роком село ставало кращим і багатшим.

Особливу сторінку в історії села займає школа, збудована в 1893 році.

1924 р. — єдина трудова школа;

1926–1927 рр. — Вільська 4- річна трудова школа, Вільський лікнеп;

1928 р. — п´ятирічна школа;

1947–1952 р.р — Вільська семирічна школа;

З 1952 року — Вільська середня школа;

2006 р. — у Вільській загальноосвітній школі I–III ст. навчається 115 учнів.

На території с. Вільська в кінці минулого століття знаходилась центральна садиба колгоспу «Жовтень». Колгосп спеціалізувався по вирощуванню нетелів, в рільництві — льоно-картоплярський напрям з розвинутим хмелярством.

В селі встановлено пам'ятник В. І. Леніну, який раніше був в районному центрі смт. Черняхів.

В колгоспі було 2283 га с/г угідь, в тому числі 1780 га орної землі, було 3 виробничі і одна тракторна бригади, три тваринницькі ферми. За трудові успіхи 139 жителів села нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені: ланкова по хмелю Рожко Марія Миколаївна, свинарка Лисюк Валентина Іванівна, Котенко Іван Семенович, Малецький Анатолій Миколайович, Защіпас Марія Дорофіївна, Лисак Валентина Іванівна, Біденко Володимир Іванович, Межерицький Михайло Іванович. Орденом «Знак пошани» — Давидович Сигізмунд Володимирович, Грищук Марія Григорівна Самчук Микола Корнійович нагороджений орденом Жовтневої революції. Приймак Микола Каленикович — орденом Бойового Червоного прапора).

Хочеться згадати ім'я кавалера трьох орденів Слави, уродженця села Вільськ Петра Григоровича Чайківського.

У 80-х роках XX ст. працювали: магазин промтоварів, госптоварів, «Книга», аптечний пункт, Вільська лікарська амбулаторія, відділ зв´язку, побутовий комбінат. Був побудований двохповерховий адмінбудинок, будинок культури, сільська бібліотека. Прокладено шосейна дорога, яка сполучає село з районним обласним центром.

В селі працює загальноосвітня середня школа, в якій щорічно навчалось 476 учнів, їх навчало 30 вчителів; сільський будинок культури на 350 місць, 3 бригадних клуби, дві бібліотеки з книжковим фондом 12680 книг, 2 ФАПи, поштове відділення, 7 магазинів, 2 побутових магазини, перукарня, дитячі ясла-садок на 120 місць, церква.

Церква с. Вільськ

Цікавою є історія церкви с. Вільськ.

Прослідкуємо за роками:

1748 р. — на кошті прихожан у центрі села збудовано церкву;

30-40 рр.. ХХ ст. — колгоспну комору;

60-70 рр.. — сільський клуб;

80-90 рр.. — музей історії релігії та атеїзму;

З 1990 р. церква знову центр релігії в селі.

В новому столітті колгосп розпайоване серед жителів села. Найдовше головою колгоспу працював Давидович Сигізмунд Володимирович, якого люди обрали керувати ними в 1971 році. За цей період колгосп став племгоспом по вирощуванню нетелів, при ньому відновила роботу Вільська церква, при ньому колгосп був переведений на КСП, при ньому була розпайована громадська земля серед колгоспників і стала приватною, почали працювати фермерські господарства, при ньому громадське господарство на пайовій основі вступило в 3-е тисячоліття.

У селі — 273 двори; проживає 683 чоловіки.