Про сьогоднішнє життя-буття трудівників села – розмова кореспондента газети «Місто» із заступником начальника управління агропромислового розвитку Житомирського району Миколою Мазком.
- Миколо Михайловичу, так би мовити, пристоличний, Житомирський район ніколи не пас задніх. Якими здобутками зустрічаєте цьогорічне професійне свято?
- Наш район і сьогодні перебуває серед лідерів області з виробництва сільськогосподарської продукції. Наприклад, щодо зернової групи, то нинішній рік виявився досить вдалим: намолочено 39 тис. тонн збіжжя, що на 44% більше минулого року. Скажімо, сої зібрано у 2,4 раза більше торішнього. Урожайність такої технічної культури, як озимий ріпак, зросла майже на 20%, кукурудзи на силос – на понад 16%, на 850 тонн більше накопано картоплі.
Під урожай наступного року посіяно озимі зернові на площі, що й торік, а озимого ріпаку – удвічі більше, ніж область ставила нам завдання. Тепер сподіваємося на милість Природи, щоби пішли дощі, і ґрунти набрали необхідну вологу та забезпечили рослинам належний розвиток і хороше зимування.
- Що скажете з приводу розмов про продажу земель сільськогосподарського призначення? Не виключено, що дискусії на цю тему знову спалахнуть у новообраному парламенті...
- Україна є аграрною країною, тож земля для нашої держави має винятково стратегічне значення. Від роздержавлення колишніх фабрик і заводів ми не стали багатшими. Навпаки, втратили те, що напрацьовували поколіннями.
Із землею, якщо дозволимо нею торгувати, матимемо ще гірші наслідки. Держава повинна монопольно контролювати все, що відбувається із землею, і в жодному разі не передавати це право будь-кому іншому. Тим більше – закордонним покупцям. Питання землі – це питання безпеки нашої держави.
Біда в тому, що за кожної влади знаходяться впливові політики, які далекі від землі, але вважають себе знавцями сільського господарства. Тому на селі не відбуваються обнадійливі зміни, держава сьогодні як і впродовж багатьох віків так само долає свої труднощі за рахунок селян.
- Маєте на увазі диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію?
- Дискримінаційність політики щодо селян найбільш помітна саме в цінах. Сьогодні молоко базисної жирності 3,6% у сільськогосподарських виробників закуповують по 2,6 грн за літр. А продають його пастеризоване жирністю 1,5% майже за 8 грн. Про яку справедливість тут можна говорити? Літр звичайної води, розфасованої у пластикові пляшки, у магазині коштує 3,5-4 грн... Чи можливо за таких диспропорцій нарощувати молочне поголів'я? – запитання, відповідь на яке є очевидною – неможливо!
- Але інколи говорять, що держава не має прямого стосунку до того, за якою ціною хто купує у селян молоко. Мовляв, ціни диктує ринок...
- У молокопереробній галузі немає ринку. Там – монополія. І селянин безсилий щось їй протиставити. Тут і має втрутитись держава. Вона може встановити граничний рівень рентабельності молокозаводів, скажімо, 15%. А всі прибутки, що понад цей рівень, перерозподіляти державі і безпосереднім виробникам молока. Тоді буде зацікавленість у аграріїв утримувати корів – вони даватимуть зиск.
Кілька років діяли державна програма із заохочування вирощування молодняка худоби. За утримування теляти хазяїнові платили на рік 1 тис. грн. У виграші була держава, бо зростало поголів'я ВРХ, і господар мав вигоду. Проте цю програму згорнули з початку нинішнього року. Залишилась тільки державна програма з розвитку бджільництва, і та виконана частково. 32-ом пасічникам району, які оформили свою участь у цій програмі, з обіцяних їм 23,7 тис.грн на закупівлю цукру для годівлі бджіл виплачено тільки 17,4 тис.грн.
Ціни постійно зростають на сільгосптехніку, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, пальне, насіння, запасні частини, електроенергію, газ і т.д. Але вони практично залишаються незмінними на зерно, м'ясо, молоко, іншу сільгосппродукцію. Або, якщо й зростають, то на значно менший відсоток, ніж ціни на промислові товари.
Селянин позбавлений можливості прогнозувати ціни на свою продукцію хоча би на 3-5 років наперед. Щоб планувати власне господарство і бути упевненим у його незбитковості. Натомість маємо факти, коли заявлені на початку року закупівельні ціни у жнива зменшуються на 50%. Вкрай ризиковано брати кредити. Відсоток користування кредитом – надто високий, а поведінка банків – часто непередбачувана...
- Миколо Михайловичу, що чекає на продукцію українського селянина в Європі?
- Важко сказати. Ми маємо докорінно покращити її якість. У нас є дві переваги: гарні землі і дешева робоча сила. Але цього замало, щоб конкурувати з європейцями. Тут також багато залежатиме від політики нашої держави. Поки що ми бачимо, як сільгосппродукція з Європи витісняє вітчизняного виробника з тих же м'ясокомбінатів. Українське м'ясо краще якістю, але європейське – дешевше. З чийого м'яса їмо ковбасу? – здогадатися неважко...
- Миколо Михайловичу, Ви називали переконливі показники зростання врожайності сільгоспкультур. Але якою ціною нарощується виробництво? Монокультури соняшника, кукурудзи, озимого ріпака виснажують грунти, а інтенсивний хімічний захист посівів завдає непоправної шкоди довкіллю.
- Ми вертаємось до того, з чого, власне, починали – до запровадження державного контролю за головним багатством країни – землею. Поки що такого контролю у нас немає. Тут, певне, далася взнаки і відсутність належної правоохоронної системи, що повинна карати усіх, хто злочинно експлуатує землю. Зрештою, усі ми маємо усвідомити, що землю не можна обманути. Кожна така спроба неминуче повертається відплатою до її автора.
Усі ми житимемо значно краще, коли дамо лад нашій землі. Вона не повинна заростати бур'янами. За грамотного господарювання, можна ефективно використовувати кожний клаптик землі. В тому числі й бідної на поживні речовини. Для цього треба провести комплексну оцінку якості усіх грунтів і дотаціями за рахунок кращих земель заохочувати використовувати менш плодючі. На них можна вирощувати, скажімо, насіння багаторічних трав чи промислову лозу для виготовлення деревних пілетів, як альтернативного палива для котелень тощо. Тут має запрацювати політика диференційованих цін. В України немає іншого шляху розквіту, як сучасне високотехнологічне аграрне виробництво.
І земля, і ті, хто на ній трудиться, варті якнайвищої пошани. Я щиро вітаю селян із прийдешнім професійним святом, та, крім гарного здоров'я і сімейного благополуччя, кожному з них бажаю ще й рівновеликого поцінування плодів його тяжкої праці.
- Зі святом і Вас, Миколо Михайловичу.
- Спасибі.
Антон БЕЗДІТКО, газета «Місто»
16831091210_cmszoom_auto_101.jpg "Головне управління Нацполіції Житомирщини оголошує творчий конкурс")
