Україна продовжує розширювати можливості ураження цілей на території росії. Українські безпілотники вже долали відстані понад 2 тисячі кілометрів, а держава вже ефективно впроваджує системи, здатні діяти на відстані понад 3 тисячі кілометрів.

Про те, як розширення українських спроможностей уражати цілі в глибокому тилу рф впливає на її військову систему, економіку та політичні рішення, говорили експерти під час обговорення у Київінформ пресцентрі. У центрі уваги були наслідки атак для російської логістики та оборонної промисловості, додаткові витрати на захист стратегічних об’єктів, а також потенційний вплив такого тиску на готовність Кремля до переговорів.

Серед пріоритетних цілей — логістичні об’єкти, що забезпечують військові потреби рф, а також енергетика, військові виробництва та інша інфраструктура, важлива для продовження агресії. За даними, оприлюдненими у липні від початку року Україна виконала понад тисячу вогневих завдань по нафтових об’єктах, критичних військових виробництвах і системно важливій логістиці противника.

Ураження таких об’єктів змушує росію не лише відновлювати пошкоджену інфраструктуру, а й посилювати її захист. Це створює додаткове навантаження на систему протиповітряної оборони рф та змушує відволікати ресурси на прикриття об’єктів у глибокому тилу.

Директор Агентства з реформування сектору безпеки, експерт з питань національної безпеки Віктор Ягун наголосив, що наслідки атак варто оцінювати не за окремими епізодами, а як накопичувальний стратегічний ефект.

«Дальність ударів по рф вже перевищує 3000 км. Системна кампанія ударів змушує росію постійно ремонтувати ушкодження, перекидати ППО, розсереджувати виробництва, перебудовувати логістику, створювати запаси пального. Ідеться про накопичувальний стратегічний ефект. При цьому, вибух працює саме в комплексі з іншими факторами: санкції, дефіцит технологій, зламані ланцюги постачання, вартість ремонту і необхідність захищати тисячу об’єктів на величезній території», — зазначив Віктор Ягун.

Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук Іван Ус зазначив, що удари вглиб росії впливають не лише на окремі військові об’єкти, а й на загальні економічні умови ведення війни.

«На п’ятому році повномасштабного вторгнення росії в Україну слід казати про те, що війна набула форми війни на виснаження, тому що це війна економік. Економічне значення цих далекобійних ударів полягає в тому, що класична російська парадигма ведення війни руйнується і розміщення стратегічних об’єктів на далеких відстанях більше не працює так, як раніше», — зазначив Іван Ус.

Важливим напрямом залишається енергетична інфраструктура. Обмеження роботи нафтопереробних підприємств та інших енергетичних об’єктів може позначатися не лише на забезпеченні армії, а й на економічній активності рф та її здатності генерувати ресурси для фінансування війни.

Президент Міжнародного інституту безпекових досліджень Олексій Буряченко наголосив, що збільшення вартості війни для росії може стати одним із чинників, які впливатимуть на рішення її політичного керівництва.

«Війна має коштувати для російської федерації якомога дорожче. Це буде так чи інакше підштовхувати політичне керівництво до того, щоб її завершити», — зазначив Олексій Буряченко.

Водночас Україна продовжує розширювати номенклатуру власного озброєння. Станом на 2026 рік серед вітчизняних далекобійних систем — «Фламінго», «Пекло», «Паляниця», «Нептун» та інші розробки. Окремі з них мають заявлену дальність до 3 тисяч кілометрів.

Керівник Центру політичної розвідки Олег Постернак зазначив, що системні атаки по території росії створюють для Кремля не лише військові та економічні, а й внутрішньополітичні виклики.

«Системні удари України по росії є викликом для Кремля. Путін в соціальному контракті з російським суспільством обміняв здатність захистити його на безумовну політичну підтримку його воєнної авантюри. І коли цей соціальний контракт починає тріщати, йому потрібно або на марші його переробляти і щось пояснювати, або робити вигляд, що нічого не відбувається», — зазначив Олег Постернак.

Експерти також розглянули політичний ефект розширення географії українських атак. Зокрема, йшлося про те, чи здатне створення для росії додаткових військових та економічних витрат змусити Кремль переглянути свою позицію та перейти від ультимативних вимог до реального переговорного процесу.

Таким чином, розширення українських далекобійних спроможностей може впливати одразу на кілька складових російської воєнної машини — логістику, виробництво, енергетику, розподіл ресурсів та політичну ціну продовження агресії.