У День незалежності України Голова обласної організації політичної партії «УКРОП» на Житомирщині Тетяна Пашкевич відвідала родину Мазур Ольги. Вона виховує сама двох дітей: Миколу - 13 років та Вікторію – 7 років. Тепер вони розділяють велике горе, адже втратили найдорожчого чоловіка і татка, який, ризикуючи власним життям, воював на Сході країни.
Хочеться, хоч чимось допомогти цій родині, тому Тетяна Пашкевич підтримала морально (адже розуміє, яка велика біль втрати: у юному віці залишилась сиротою, а нещодавно поховала родича, який загинув на передовій, залишивши троє діток). Вона подарувала дітям солодощі, іграшки та шкільні приладдя. В очах Ольги – туга та біль, але вона усміхається, коли дивиться на своїх дітей й дякує за увагу.
- Скажіть будь ласка чи допомагає Вам держава?
Ми стоїмо в черзі на отримання квартири, але мені здається, що це ще не скоро буде. Мій чоловік доки ще був живим стояв у черзі 20 років, адже він військовослужбовець, але так і не отримав. Тепер я стала на чергу, адже сподіваємося жити не в гуртожитку, а мати окреме комфортне житло. Все чого мені хочеться, щоб мій чоловік був живим і поруч з нами, а для щастя більше нічого не треба.
- Чи підтримують Вас близькі?
Так, зараз дуже потрібна моральна та духовна підтримка. Я проживаю у гуртожитку, у нас дуже хороші та привітні сусіди, тому вони допомагають нам чим тільки можуть. Але, напевно, ми ніколи не зможемо змиритися з непоправною втратою люблячого чоловіка і батька, нашого захисника і Героя.
- Скільки років було Вашому чоловіку, коли він загинув?
25 серпня у Сергія було б день народження та він святкував би своє 36-річчя. Доля вирішила по-іншому, він не дожив 7 місяців.
- Хто з дітей більше схожий на чоловіка?
Менша донечка Віка, вона і по характеру, і по зовнішності схожа на нього. Дітей він любив однаково, але у ній він бачив себе.
- У неї така гарна військова спідничка, видно що справжня патріотка.
До речі цю спідничку їй купив батько, вона дуже йому сподобалася. Для Віки вона є улюбленою.
- Чи вистачає коштів Вам на проживання?
Я стараюся, щоб нам їх вистачало, але дуже важко з цими цінами. Скоро дітям потрібно йти у школу, треба їх одягнути та взути. Я намагаюся прикласти максимум зусиль, щоб вони не були обділені у чомусь.
- Що хотіли б сказати чи побажати?
Все чого я хочу, щоб у нашій країні був мир, щоб усі посміхалися не дивлячись на все, що відбувається навколо та йшли тільки вперед, адже нам є для кого жити – це наші діти, наше майбутнє.
Ольга Багінська