Березина

Березина — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 509 осіб.

Походження назви
Назва «Березина» походить від березового лісу, який до недавнього часу вкривав обширну територію місцини.

Географія
Березина знаходиться на крайньому сході Житомирського району за 12 кілометрів від обласного центру міста Житомира. Через територію Березини проходить траса міжнародного значення «Київ-Чоп».

Повз село протікають відразу 4 річки — Тетерів, Березина, Руда та Лонка. Також існують озера, більшість з яких були штучно створені (ставки) для ведення господарства. Найбільшими серед них є: Березинський став, Глібка, Журавське тощо. Окрасою водного світу Березини є Кривий Яр, що є межею Житомирського та Коростишівського районів.

Територію села Березини можна умовно розділити на 4 історико-географічні райони:

Стара Березина (північ);
Мала Березина (центр);
Корчунок (південь);
Хутір (схід).
Рельєф місцевості представлений переважно рівнинними поверхнями, проте присутні горбисті місцини (Канарська височина), досить швидкими темпами відбувається процес яроутворення.

Ліси переважно мішані з переважанням ялини, дуба, сосни, берези. Також в березинському лісі присутній майже зниклий червоний дуб, який є чисельним у місцевості Кривий Яр.

Історія
Березина заснована була ще наприкінці XIX століття, коли тут оселилися українські переселенці з сеа Левків.

Однак, як населений пункт, село виникло близько 1910 року, під час Столипінської аграрної реформи, коли утворювалися хутірські господарства і ліквідовувалися общини. На сьогодні збереглися роди-засновники села: Морози, Канарські, Глушенки, Музики та інші.

До заснування села, територія була у володінні цукрових магнатів Симиренків, які викупили її у збіднілої польської шляхти. Управління територіями здійснювалося з маєтку, що знаходився у Левкові.

Досить тривалий час на території села існувала гуральня, яка була зруйнована з приходом радянської влади.

Відомо також, що у XVIII століття на території села існувала поштово-кінна станція, що зберіглася до сьогодні. В цей період відбувається будівництво шляху Київ-Житомир царськими властями. У 1846 році було збудовано два мурованих приміщення.

У період подій 1917–1921 рр. різноманітні діячі неодноразово бували на Березині. У 1920 році, село окупували польські війська, проте через поразку під Києвом, поляки відступили з Житомирщини, настав довгий радянський період в історії Березини.

За планом політики Воєнного комунізму почалися репресії. Саме в цей період, на Березину з околишніх сіл були насильно переселені представники польської, російської та єврейської народностей. У період НЕПу, режим дещо лібералізувався, проте від 1930 року почалася насильницька колективізація. До колективізації село було розкидано на обширній території: від Левкова до Гадзинки. Тому існувало досить багато районів, які сьогодні не збереглися.

У період Голодомору 1932–1933 років, село також постраждало від наслідків злочину сталінського керівництва, проте Березина на зазнала таких масштабних жертв, як це можна спостерігати в інших селах Житомирщини.

1939 року відбулась мобілізація військ для підготовки нападу на Польшу. За Пактом Молотова-Ріббенторопа від 23 серпня 1939 року, СРСР отримували території по річках Нарев-Вісла-Сян. Бійці з Березини були в складі Житомирського військового угрупування 44 — ї армії УРСР, але їх формування так і не було відправлене на фронт. По дорозі через місто Хмельницький, командуванню надійшов «стоп-приказ». Уже в листопаді поступило повідомлення про переформування частини на новий фронт, але уже на фінляндський. Майже всі бійці у січні 1940 року, були знищені на лінії Маннергейма біля Карельського перешийка. І тут стався випадок, котрий не мав аналогів ні в яких історичних фактах: командування угрупування було привселюдно розстріляне.

У період Німецько-радянської війни німецькі війська двічі бомбардували село. Оборону населеного пункту на себе взяла 5-та армія Потапова, проте втримати німецькі війська не вдалося. 10 липня 1941 року група армій «Південь» зайняла Березину. Штабом німецької армії стало приміщення старої кінної пошти. Активно діяло підпілля: як радянське, так і різних українських націоналістичних рухів. Всього на фронт було мобілізовано все чоловіче населення віком 18-25 років. На сьогодні (2000-ні) в селі з числа учасників тих подій лишився лише однин ветеран війни — Палійчук Федір, який є одним з найстаріших жителів села.

30 грудня 1943 року силами 1-ї гвардармії під командуванням Гречка А. А., німецькі війська були вибиті до рубежів Житомира.

Період 1951—59 років — будівництво шляху Коростишів—Житомир, що здійснювався ресурсами, які були награбовані у населення.

У 1959—91 роки — період економічного зростання на селі: розвиток хмільництва, підвищення соціального рівня населення.

24 серпня 1991 року населення підтримало проголошення незалежності України, що і підтвердив референдум 1 грудня 1991 року (98 % з числа усіх виборців).

Економіка
Комплекс колгоспу на сьогодні є повністю зруйнований, він втратив своє цільове призначення.

Нині у Березині діють два заводи (приватні цехи) з вироблення меблів та пам'ятників.

Наявна Березинська філія Станишівського лісництва, яка є однією з найбільших у районі.

Великою популярністю серед бажаючих укріпити здоров'я, користується оздоровча база «Олімпієць», куди влітку приїздять сотні людей аби помилуватися природою й провести гармонічно вільний час. Базу неодноразово відвідували політики вищого рівня, вони також оцінили затишний куточок Житомирщини.

Культура і спорт
У селі функціонує школа, бібліотека та клуб для відпочинку молоді.

Найпопулярнішим видом спорту села є футбол: місцева команда щорічно проводить змагання з сусідніми селами, добиваючись великих успіхів. Існує два стадіони, на яких і відбуваються матчі за участі місцевої команди.

Релігійне і національне життя
Більшість населення села — вірники УПЦ КП, проте серед віруючих є також представники інших віросповідань: католики, православні УПЦ МП та юдеї.

У квітні 2013 року було відкрито новозбудований храм св. Юрія силами сільської громади.

Найбільшою ж теперішньою місцевою святинею є так звана Криничка, де щорічно відбуваються релігійні свята.

В селі до недавнього часу функціонував баптистський Дім Молитви.

Березина — багатонаціональне село, зі своїми традиціями та звичаями. Село населяють: українці, росіяни, євреї та вірмени, міжнаціональних конфліктів у селі не спостерігалось і підстав для їх виникнення наразі немає.

Визначні і легендарні місця
Найвідомішою будівлею, що збереглася до наших днів у селі, є кінна пошта (XVIII ст.) — на її території сьогодні діє Березинське відділення ДЕД-2. Сучасний вигляд пошта отримала у 1846 році, коли були збудовані нові кам'яні приміщення. Неподалік від пошти було неодноразово знайдено залишки старих фундаментів, які мають невідоме походження.

Поряд з клубом, знаходиться сільський пам'ятник — Монумент слави загиблим у Великій Вітчизняній Війні 1941–1945 років.

Однією із загадок Березини є «Бертин міст». Хоча ця споруда і не збереглась до наших днів, проте й дотепер лишається у пам'яті місцевих жителів у формі переказу.